Совість – це внутрішній цензор який перевіряє, співставляє те що людина робить з тим як воно повинно бути. Совість спонукає людину до здійснення самоконтролю і нагадує, що треба нести відповідальність, яку вона брала на себе. Совісна людина є морально зрілою. Необхідність здійснювати добрі вчинки і дотримуватися своїх моральних обов`язків є її внутрішнім переконанням.

Совісний адекватно оцінює власні дії і ніколи не шукає собі виправдань. Коли людина має на меті зробити щось на користь собі, розуміючи що це може заподіяти шкоду іншим, голос совісті, який лунає в серці зупиняє її і тоді людина починає аналізувати свою поведінку, і знаходить інші шляхи для задоволення своїх потреб. Якщо людина здійснила вчинок, який не відповідає моральним нормам, а потім намагається заспокоїти себе словами: «У мене не було можливості, мої зусилля все одно виявилися б марними » . У цьому випадку совість мовчки дорікає: «Ти не чесний сам із собою і міг вчинити по іншому».

Совість спрямовує дії людини на виправлення ситуації. Безсовісною є індивід, совість в якого відсутня як внутрішній регулятор поведінки. Така особистість зовсім безсовісна і нечесна, бо вона не прийняла і не засвоїла важливі моральні цінності. Такі люди переважно діють на шкоду іншим. Психологами встановлено, що в сім’ях де при вихованні дітей застосовується фізичні покарання виростають люди, які не розуміють нічого крім жорстокості.

Для них не існує закону і моральних правил, їм незнайомі такі почуття як чуйність, здатність до співчуття, їх не цікавить думка оточуючих. Люди які виховуються в атмосфері любові засвоюють норми моралі, вони з радістю допомагають іншим та намагаються завжди робити добро. Філософи досліджуючи етичні проблеми намагалися з`ясувати чи може бути чиста совість. Одні з них вважали, що чиста совість неможлива. Люди, які говорять що їх совість чиста взагалі незнайомі з цим почуттям тому, що саме совість звертає нашу увагу на відхилення від моральних обов`язків, адже ми не ідеальні і не завжди щиро та справедливо ставимось до інших людей, і не рідко можемо піддаватися різним спокусам. А інші філософи вважають, що визнавати свою совість чистою важливо і необхідно, адже це усвідомлення людиною того, що її поведінка і вчинки відповідають моральним вимогам. Чиста совість породжує відчуття гармонії із самим собою і світом в цілому. Це приємні позитивні емоції людини.

Почуття сорому людина переживає, коли розуміє що її поведінка не відповідає суспільним моральним нормам та очікуванням оточуючих, і виникає страх бути осудженою іншими. Дуже часто ми соромимось, коли до нас звернений погляд іншої людини, нас охоплює розгубленість і на деякий час стає важко зорієнтуватися в ситуації, в яку ми потрапили. До того ж якщо у цьому погляді простежується глузування ми відчуваємо приниження. Частіше за все соромляться малознайомих старших і вищих за статусом людей. Це пояснюється тим, що люди вище названих категорій не можуть зрозуміти людину якій соромно, уявити себе на її місці та побачити ситуацію її очима.

Люди нерідко відчувають сором перед друзями, рідними та близькими. Це пов`язано з тим, що в них виникає страх втрати їх довіри та зміни думки про них. Людина може відчути сором не тільки від осуду, а й від схвалення ,яке на перший погляд мало б підбадьорити та приносити задоволення. Це трапляється я з людьми, які думають що вони на це не заслуговують і їх надто високо оцінюють. Люди соромляться коли потрапляють у коло тих хто має більші матеріальні статки, або вищу освіту порівняно з ними. Але якщо багатство і соціальний статус не є особливо значущими для людини, то вона не буде відчувати сором. В різні часи змінювалась мода, традиції, звичаї і людині досить часто буває соромно, якщо вона занадто виділяється серед інших. До недавно, а точніше у минулому столітті було соромно не знати творчості відомих письменників, у наш час соромно не вміти користуватися Інтернетом.

Люди відчувають сором , коли інші дізнаються щось про їх особисте життя, а вони є неготовими до цього. Буває помилковий сором, який виникає через невідповідність нашої поведінки вимогам оточення в якому ми знаходимось. В сучасних колективах молодих людей високий авторитет мають ті хто може вдарити чи образити слабшого, і тоді той хто не може проявити жорстокість сам стає об`єктом знущань і висміювань. Така людина відчуває сором за свою несхильність до агресії. Є люди, які соромляться висловлювати свої справжні почуття, говорити слова любові та ніжності.

Переживши почуття сорому та муки совісті, які несуть відчуття неспокою і відсутність гармонії з внутрішнім я, людина робить для себе певні висновки, на основі яких корегує свою поведінку та більш критичніше оцінює свої дії відповідно до моральних норм. В результаті чого в неї виникає почуття гармонії з самою собою та суспільством.