Совість – це внутрішній цензор, який перевіряє та спів ставляє те, що людина робить з ти, як воно повинно бути. Іншими словами, совість – це здатність особистості самостійно формулювати власні моральні обов’язки і реалізовувати моральний самоконтроль, вимагати від себе їх виконання і оцінювати свої вчинки.
З давніх-давен мудреці, філософи прагнули збагнути, як виникла совість, чи народжується людина совісною, а можливо совість набувається протягом життя, а можливо залежить від виховання. Одні вважали, що совість виникла з приходом у наш світ Ісуса Хориста, тобто прямо пов’язана з виникненням християнства. Інші пов’язують совість з почуттям вини та проявами моралі.
Про історію та прояви совісті в різні часи та епохи можна говорити досить довго, але сьогодні ми поговоримо про сучасну совість. Чи має вона цільне місце в сучасному скептичному суспільстві, як вона проявляється сьогодні і чим являється.
ХХІ століття – досить не простий час, перехід до технологій, демократія, зміна устрою держав, зміна культури, моралі, принципів. Завдяки стрімкому стрибку суспільства в світ технологій та розвитку моральності, постає важливе питання: «Якщо змінюється сам світ, то, мабуть, змінюється і сама людина?»
Особливо цікавить моральний розвиток людини. Хочу приділити особливу увагу сучасній совісті, якою вона стала і що собою являє. Люди все частіше говорять такі слова: «Ти безсовісний», «Де твоя совість?», «Совість спить» і т.д.
Серед найбільших характеристик совісті до цього часу залишаються докори сумління, почуття провини. Для того, щоб розібратися у положенні сучасної совісті, необхідно визначити, яке значення совісті у сучасних людей. О.М. Молчанова провела соціальне опитування, за результатами якого виявила, що більшість опитаних вважають совість показником правильного виховання в родині та у навчальних закладах. На питання: «Чи знайоме вам почуття совісті?» 96% відповіли: «Так». 73% вважають, що совість виховується як батьками та вчителями, так і самою людиною.
О.М. Молчанова зробила висновок, що совість частіше виступає як прояв контролю своїх вчинків та виконує регулюючу функцію, а не є автоматичною моральною якістю. Людина робить певним чином, тому що так потрібно, а не ому, що вона так хоче. З одного боку, хотілося б, щоб совість була якістю автоматизованою, наприклад такою як розвага, ми ж розважаємось, тому що хочемо, а не тому що потрібно, а з іншого боку, краще контролювати дану якість розумом, замість того, щоб взагалі від неї відмовитись.
У кожної людини є душа, багато людей вірять, що від імені душі говорить серце, яке є не лише органом необхідним для життя, а внутрішньою людинкою, яка озивається при будь-якому прийнятті рішень. Можливо це і є совість? Найбільше наше серце заявляє при відчутті болю, при чому душевного та при почутті провини або сорому.
Ці відчуття є станами, які руйнують емоційний стан людини. Щоб позбутися цих почуттів, необхідно поступати совісно. Людині про це легше сказати ніж зробити, наприклад, попросити пробачення про негативний свій вчинок, можуть майже всі, а от зробити так, щоб даний вчинок більше ніколи в жодних ситуаціях не повторювався можуть одиниці. Можна попросити пробачення, але не бути впевненим, що інша людина тебе пробачила, а тому зсередини будуть все одно мучити докори сумління, стане важче спілкуватися з опонентом, встановити довірливі стосунки, які були до інциденту та багато інших другорядних моральних якостей.
Головне полягає у тому, щоб людина позбуваючись почуття провини, заодно не позбулася і почуття совісті, а саме не позбавитись від будь-яких морально-етичних установок. На превеликий жаль, досить значний відсоток суспільства позбавив себе від цього, це часто аргументують тим, що: «Чому я маю ставитись до нього краще, якщо він цього сам не робить?» або «Хіба воно мені одному потрібно?». Деякі люди почали перекладати обов’язки один на одного, вважають совість бездієвою.
А чи потрібна совість людині у сучасному світі?
Звісно потрібна, наш світ з часом втрачає свої позитивні якості, стає цинічним та меркантильним. Багатьом здається, що краще не надавати великого значення моральним якостям і нормам, що без них легше жити, легше приймати рішення. З одного боку це так, таким людям легше влаштуватися в житті домогтися своєї цілі, йдучи на пролом, або як кажуть в народі «по головах», легше виходити із складних ситуацій, такі люди без будь-яких думок підуть на все і на всі жертви, щоб домогтися свого. З іншого боку совість є помічником людини, який допомагає вибрати їй правильний шлях у житті, допомагає розрізняти хороше і погане, добро і зло, змушує відповідати за свої вчинки не тільки перед суспільством, але і перед самим собою, вона завжди живе у нашому серці, контролюючи кожен крок і кожен вчинок, просто люди в сучасному світі почали топтати актуальність совісті, нас не цікавить як потрібно жити та як чинити, а цікавлять внутрішні бажання щодо досягнення власної мети. Найбільшими бажаннями людей є влада та гроші, бажання бути не таким як усі.
Але чи будуть такі люди щасливими?
Все життя людини залежить від того, що він зробив для того, щоб бути щасливим і, що робить для цього зараз. Можна бути багатим та мати безмежну владу, але в цей час бути одиноким. Людині природою закладено знайти собі супутника життя, без цієї другої половники людина ніколи не стане щасливою, а йдучи по життю, не звертаючи увагу на інших, знайти свою половинку не вдасться. Тому з цього випливає, щоб для того, щоб бути щасливим, необхідно поступати по совісті. Саме совість підказує нам в якому напрямку рухатися і які справи зробити, щоб досягнути найбільшої мети життя кожної людини – стати щасливою.
На даний час совість формується під впливом емоцій, розвитку суспільства, моральності та її розвитку. Не зважаючи на всі перешкоди совість завжди житиме в серці кожної людини, адже поряд з нею житиме виховання, житиме релігія та моральність. Цю якість необхідно ростити в собі, розвивати та передавати своїм нащадкам, лише в такому випадку ми зможемо відродити совість такою. Якою вона повинна бути для щасливого спільного існування всіх людей на землі.
