Совість є одним із компонентів професійної діяльності. Вона є тим хорошим критерієм людської риси, яка приносить позитивні результати під час професійної діяльності.

Совість, як компонент професійної діяльності розглядалася в декількох аспектах. Так, наприклад, деякі вчені не спиралися на сам термін «совісті» (а це є формулювання власних вчинків, самоконтролю думок та інше), а навпаки, прирівнювали більш совість до почуття провини перед погано зробленою справою, або відчуттям сорому. Тобто, на їх думку, совість – це почуття провини і сорому.

Уже згодом Демокріт прийшов до такого висновку, що в людині можна сформулювати не лише розуміння сорому, а й совісті. Цим самим поєднати ці два компоненти в єдине ціле. Поштовхом у поєднанні цих компонентів, будуть знання і праця людей.

На думку Аристотеля, совість є потужним компонентом людства. Адже завдяки їй люди можуть жити, працювати разом. Він говорив, що совість є тим стимулом, за допомогою якого людство може знаходити спільну мову, врівноважувати певні пристрасті в людей.

Совість у термінологічному понятті пояснюється як контроль над власною поведінкою, своїми думками.

Совість в своїй структурі розглядається як найвищий морально-психологічний регулятор дій та поведінки самої особистості. Тобто, совість дає змогу контролювати людині свою поведінку, розуміти чи правильно вона чинить з оточуючими. На мою думку, вона є важливим компонентом в розвитку професійної діяльності. Так як вона формується в процесі вдосконалення самого себе. Совість є критерієм виховання людини, адже саме під час виховання і формується совість. З цього можна зробити висновок, що «жити потрібно по совісті».

Розглядаючи вислів «жити по совісті», випливає, що жити потрібно за тими законами життя, щоб не завдавати шкоди іншим.

В процесі професійної діяльності, совість має велике значення. Людина повинна володіти тими всіма нормами, які дають змогу йому досягати успіху в роботі.

Основними елементами совісті є:

Раціональний елемент;
Почуттєвий елемент;
Вольовий елемент.

Під раціональним елементом совісті розуміється саме усвідомлення морально вчинених дій, які саме спричинили до схвалення або засудження. Під цим елементом розуміється, саме вищий показник рівня усвідомленості та саме піку вдосконалення моральної зрілості.

Для розумного судження здійснених дій впливають почуття, які дають змогу людині зрозуміти які саме почуття проявляти. А саме морального задоволення чи незадоволення собою. Можуть проявлятися прояви каяття, почуття сорому то докорів, ці прояви є найсильнішими із людських емоцій.

Вольовий елемент несе за собою загальну характеристику поведінки під час тої чи іншої ситуації. Даний елемент відкривається також із внутрішньої сторони, а саме, боротьби між своїми відмінностями. Відбувається процес боротьби між хорошими і поганими намірами та думками людини.

Совість є головним компонентом моральної свідомості, а вже моральні переконання – сама середина совісті. З цього виходить, що совість є моральним критерієм особистості, тобто є показником її моральної зрілості, і в ту саме чергу вона є характерною для соціального рівня життя особистості. За допомогою совісті можна здійснювати самоконтроль, усвідомлювати певні моральні суспільні обов’язки. Совість дає змогу людині виробляти та вдосконалювати самооцінку при здійсненні вчинків.

Основний шлях формування совісті у дитини-людини є, моральний розвиток особистості. Тобто, саме совість показує ті якості які були досягнутими саме в процесі морального розвитку, а саме формування морального орієнтування в оцінці самого себе, при осудженні своєї діяльності. Взагалі, я вважаю, що вчиняти проти совісті означає піти проти самого себе, вступити в конфлікт з важливою для тебе людиною ради досягнення чогось, що може завдати іншій особі шкоди, і тим самим пригнітити її моральні якості.

Взагалі для формування совісті в особистості недостатньо багатства внутрішнього світу, адже це не дає усвідомити людині всі цінності які притаманні іншим.

Роблячи висновки можна сміливо зазначити, що совість є важливим елементом у формуванні моральних якостей особистості в трудовій діяльності. Суть полягає в тому, що структура совісті в професійній діяльності не може відкладати якийсь негативний вплив на процес регуляції позитивних якостей.

В світі існує безліч різноманітних видів людської професії, які висувають високі норми в регуляціє совісті, та її вимоги до професійної діяльності. Це є основним чинником, адже якщо людина не володіє хоч одним з елементів совість, позитивних результатів вона не досягне. Їй буде важко працювати в колективі де вона зовсім не хоче цінити людину, а саме її внутрішній світ.

Кожна людина по своєму особлива, і можна легко зачепити за щось особисте що може спричинити до пониження самооцінки. Адже образити людину легко, а от совість попросити пробачення за скоєний вчинок не в кожного проснеться. А це в свою чергу, впливає на трудову діяльність людей загалом. Просто цими вчинками, які не відповідають загальним нормам поведінки нічого доброго не досягнеш.

З усього сказаного можна зробити такі висновки, що совість формується в процесі життя людини, по скільки ці особливості виховуються в повсякденному житті, і в трудовій діяльності також. І в процесі життя ці ж компоненти совісті провіряються. В кожного по різному вони проявляються, адже не кожен може власні мотиви, потреби пригнітити ради чогось іншого.

Володіючи певними елементами совісті, людина впевнено може обирати свою життєву позицію, робити для себе висновки. В результаті чого в неї і буде формуватися важлива якість – совість.

Совість є одним із компонентів який повинен бути присутнім в трудовій діяльності людини. При розгляді цієї якості можна сказати слова Сухомлинського, який писав, що совість є немислимою без постійного нагромадження в підсвідомості про благородну людську поведінку: а саме, любов до людини, прагнення до взаємодопомоги, відраза і непримиренність до насильства над людиною, обов’язок перед колективом і суспільством, нетерпимість до неробства, лінощів, дармоїдства, глибока повага до старих, співчуття до кволих.

Совість на його думку підкоряється розумові. З цього вислову й випливає те, що саме совість є внутрішнім регулятором діяльності, якимось певним мірилом відповідальності за вчинки які він робить. Совість, на думку Сухомлинського, є суміжним із сумлінням. А воно в свою чергу є тим компонентом який дає змогу усвідомити відповідальність за скоєні вчинки і поведінку яка супроводжує кожну із людей.