Гегель не має чітко окреслених праць які були б присвяченими етиці проте, його філософські роздуми були дуже близькими до етичних. Філософ писав про самопізнання, яке призводить до переходу в процес свободи.

Можна говорити про те ,що свобода відігравала важливу роль в думках філософа. Приділялася увага роздумам про моральні якості, про справедливість, соціальні сфери у яких є моральність людської діяльності. Також він розглядав різні епохи людського існування, етичні якості — які були характерними представникам різних верств населення того чи іншого класу.

Філософські погляди Гегеля об’єднують різні сфери людської діяльності. Він своїми роздумами охоплював не одну ланку ,а різні потоки у яких етика відігравала не малу роль. Головною проблемою перед нами постає свобода волі. Сама ж свобода розділяється на певні ланки. Таким чином ми можемо стверджувати , що всі аспекти людського буття пов’язані з етикою. І якщо філософ розглядав ці аспекти ,то він був тісно пов’язаний з етикою.

У його роздумах тісно переплітаються функції людського мозку ,які відповідають за людську моральність ,її волю ,мислення … Всі ці чинники відіграють важливу роль у становленні етики тому , що якби саме їх не було ,то не було б і становлення критеріїв людської поведінки.

Багато уваги він приділяв і свободі волі. Ця воля характеризується якоюсь «невпевненістю», за його словами вона є непостійною ,сприймається з точки зору кожною людини по своєму, а також відзначається якимось більш чуттєвими проявами порівняно з іншими. В свою чергу, ці не визначені емоції та почуття приводять людину до іншої стадії — свавілля.

Свавілля постає як вища ланка порівняно з природною волею, але тут з’являються свої тонкі нюанси: суть в тому, що людина в якомусь сенсі має свою свободу , може щось обирати , щось змінювати, але це все ілюзія «свободи»,тому що все залежить від ситуацій в яких вона знаходиться, від її настрою, переживань і т.п. Тобто з іншого боку це якась «псевдо-свобода», бо в любий момент часу, особа може різко змінити свої бачення на інші.

Далі свавілля переходить на третій етап людської волі. Тут людина стає вже менш емоційною та спонтанною, вона вже бачить деяку цілеспрямованість, якусь свою ціль — тут на перший план виходить її розум.

Якщо дивитись на висновки Гегеля, то воля являється проявом суспільства та певних кіл людей, в яких знаходиться людина. Тобто тут на неї впливають зовнішні фактори, з’являються певні стимули до саморозвитку, до вдосконалення себе як особистості та як ланки самого суспільства. Людина змушена навчатися,щоб не втрачати своєї цінності.

В свою чергу, після 3х стадій свободи волі, Гегель створив три стадії суб’єктивного поняття «свобода». На перше місце Гегель завжди ставив «свободу», а такому поняттю, як «дійсність» — відводив вторинне місце. Процес саморозвитку, як певна дія, дала стимул філософу взяти таке поняття, як «право». Він розрізняв право в широкому розумінні, як певна необхідність дана нам природою, а в більш вузькому розумінні розумів як юридичне право.

У його роздумах про мораль і моральність, які в тісно пов’язані з абстрактним правом розглядалися як три етапи розвитку поняття «свобода» . Це абстрактне право дає змогу людині суб’єктивно реалізовувати свою свободу в зовнішньому світі, з того боку, з якого вона забажає. Тому Гегель і відносив це право, як першу сходинку до «свободи волі».

Аналізуючи всю інформацію ми бачимо, що філософ зробив такі категорії як : «договір», «покарання», «неправда» .Їх він відносив до етики.
Гегель вважав , що існування суспільства особистостей, котрі реалізують через речі та їх обмін , власну свободу волі в зовнішньому світі можливе. Тому для того щоб забезпечити свободу в світі необхідна приватна власність, а також договірно-обмінні відносини. У цьому договорі особи встановили всезагальну волю. Звідси ,можна сказати, з’являється можливість неправди, іншими словами кажучи порушення договору, заперечення волі, котра є реалізованою в договорі як визначена як всезагальна воля. Роблячи висновок з прочитаного неправда, здається виявом сутності права, проте, насправді вона являється видимістю, яку необхідно пересилити, заперечити дійсним правом. Гегель увів три види неправди. Це були: простодушна неправда, злочин , а також обман. Говориться про те ,що якщо переконанням можна було б подолати неправду яка є простодушною, то злочин і обман — примусом і покаранням. Водночас він турбувався про гідність ,про повагу самої особистості тому, що людина являється ціллю в собі.

Також Гегель вважав що проблема історичного розвитку моралі варта уваги. Він підтримував дії спрямовані на знищення «визнаного» права і запровадження прогресуючих перетворень, а також нових моральних норм. Людей, котрі були здатні на це, він називав героями. Міркуючи над його висновками ,можна сказати що герої були тільки в нецивілізованій епосі.

Філософ приділяв дуже багато уваги моральності. Роблячи висновки моральність була головним чинником ,головною ”постаттю” його роздумів. Тому її він розглядав з різних сторін. З точки зору самої моральності сім’ї, держави, а також суспільства. Він розкрив дуже багато і цим зробив великий внесок у науку,великий крок вперед у поясненні моралі людства.