Почнемо з того ким э вчитель музики або хореографії, яка місія його? Просто навчити співати або танцювати? Ні.. Цей вчитель є носієм культури, той хто може допомогти дитині пізнати красу мистецтва, навчити любити та захоплюватись мистецтвом, спонукати бачити красу там де інші пройдуть повз… Він взірець…
Своїм прикладом викладач здатний зростити нове висококультурне покоління адже навряд чи виросли б сьогоднішні генії музичного чи хореографічного мистецтва без педагога, який дав вчасно поштовх, відкрив то маленьке зерно таланту і допоміг відкрити його всьому світу…
Вчитель музики має бути еталоном висококультурної освіченої людини для своїх учнів. Мусить прагнути створити особистість, це ж прагнення однакове є у наших батьків. Тому вчитель має розуміти всю відповідальність яка лежить на ньому.
Особливо важливим є мовленнєвий етикет вчителя, який включає в себе розгалужену будову: вербальний рівень (привітання, прощання, вибачення, побажання тощо), паралінгвістичний (швидкість мова, гучність, сміх, тощо), кінетичнийй положення тіла та ін.) і проксемічний ). Всі ці форми мовленнєвого етикету є надзвичайно важливими у спілкуванні з дітьми адже діти дуже гостро сприймають свідомі чи несвідомі імпульси педагога і уважно слідкують за його зовнішніми реакціями , тим самим проектують поведінку вчителя на себе та відштовхуючись від цього приймають таку ж модель поведінки у повсякденному житті …
Також надзвичайно талановитим має бути вчитель і у дипломатії , до кожного відноситись з повагою , і особливо дбайливо і ретельно вибирати слів.
Викладач музики або хореографії несе ще більшу відповідальність за емоційний стан учня, адже він фактично має справу з вразливою дитячою душею … Відомо що як правило діти які обдаровані у сфері мистецтва врази чутливіші, та вразливіші від решти а це врази ускладнює працю педагога і потребує від нього значних емоційних витрат , індивідуальний підхід до кожного та особливо , до тих хто невпевнений у своїх силах , та не вірить у себе , це надзвичайно важка праця яка потребує інтуїції , досвіду та таланту психолога , адже вчитель як еталон має бути відмінним психологом , розумітися на емоціях та чинників що впливають на реакцію дитини на навколишній світ ,. Всі люди різні , і вчитель має розумітися на поведінкових реакціях кожного з групи , та спостерігати за відносинами у групі .Як відомо у кожному колективі є лідери та аутсайдери , та знову ж таки вчителеві потрібно не допустити насміхання чи принижування у своїй групі
.Вчитель музики має навчити учнів поважати здібності і таланти інших учасників групи . Засуджувати насміхання , та різкі вирази дітей в групі , якщо ж у самого викладача виникає потреба вказати учню на його недоліки , то потрібно дуже обережно це пояснити , адже жорстка критика приводить лише до різко негативної та захисної реакції дитини , і як наслідок руйнує контакт дружелюбних відносин між викладачем та учнем а також напружує атмосферу у групі ,Педагог має вчити дітей культури комунікації , і попер всього на своєму прикладі .Також педагог повинен слідувати, щоб зав»язався дружній і конфіденційний діалог, та мусить забезпечити клімат тепла і поваги, які додадуть дітям почуття «соціальної безпеки» Яке, як я вважаю є запорукою для гармонійного життя в суспільстві.
Вчителеві, як представнику «мовної» професії дуже важливо знати і дотримуватися правил та структур мовленнєвого етикету і культури мовлення не тільки в класі , а і поза межами. Педагоги повинні відштовхуватись від мовного та ділового етикету і діяти у відповідності з правилами мовної поведінки яка передбачає повагу до інших відповідно до їх , віку, громадянського положення та статі.
Зі сказаного було б неправильно зробити висновок, що мовний етикет не передбачає нічого, крім похвали і заохочення учнів , щоб не образити їх негативну оцінку. Але, враховуючи правила вчителя мовного етикету допомагає учням менш болісно приймати негативну оцінку їх роботи, поведінки, дати їм можливість зробити висновки із ситуації яка склалася та з поміччю наставника та найти шляхи вирішення проблем.
Також важливим пунктом для вчителя музики або хореографії має стати прагнення відмовлятися від звичних форм уроку, шукати для нього різні творчі конфігурації, будови, змальовувати урок артистично, захопливо, яскраво.
Пошук нових творчих прийомів ось що має стати одним із головних цілей для вчителя музики. Відштовхуючись від структури уроку вчитель-музикант надає певного темпу та ритму мови, організовує інші методи педагогічного впливу , за допомогою вербального чи невербального спілкування ,інтонацію, ігровими деталями тощо.
Специфікою роботи вчителя є те що за малу кількість уроків у Вчитель мусить навчити дітей музичній грамоті , допомогти оволодіти навичкою слухати музику ,відчути ритміку , допомогти розвинути музичні або хореографічні здібності учня , співацький голос ,розповісти про музичні витвори мистецтва та їх авторів , також має володіти артистизмом і сам «горіти» мистецтвом щоб передати таку ж любов до музики дітям адже це визначає початкові успіхи в мистецтві дитини , любов до музики і інтерес в класі, та ще одну можливість продовжити професійний шлях. Це велика відповідальність за розвиток молодих музикантів .
Отже, найважливішим у викладацькій діяльності є любов до дітей та до предмету який викладаєш і володіти групою знань , навичок в різних відгалуженнях музично-педагогічної діяльності буде здатний прилучити учнів до безмежного світу захопливого мистецтва …
Тоді для викладача музики етикет буде як природнє зрозуміле поняття, і не буде потребувати особливого вивчення адже серце підкаже краще…
