Перш за все хочеться розібратися в значенні кожного терміну: специфіка, феномен, товаришування.
«Специфіка» — це своєрідний, особливий, винятковий.

«Феномен» (грец. – являється) – це незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути. Але особисто для мене в даному аспекті ближчим є визначення І. Канта, що феномен – це все, що може бути предметом можливого досвіду.

«Товаришування» — це потреба у спілкуванні та спільній діяльності в подібних умовах життя. Але якщо ми визначимо корінь слова «товаришування», то це буде слово «товар».

Отже, по-перше товаришування є особливими стосунками між людьми.
По-друге це особливі стосунки між людьми, за допомогою яких вони отримують досвід. І по-третє це стосунки, які люди використовують як товар для отримання досвіду.

Починаючи з дитячого садка, коли дитина потрапляє в соціум вона знайомиться з колективом, тобто починається процес товаришування в подібних умовах життя. Незалежно від того де ми знаходимось в дитячому садку, в школі, в університеті чи на роботі у нас є велика потреба – спілкування.

От випадок зі шкільних років. Перед уроком з німецької мови відбулась розмова між однокласницями.
— Ю. «Я не виконала письмове завдання з німецької мови».
— Н. «А я виконала».
— Ю. «Дай списати».
— Н. «Бери».

Після того як вчителька перевірила письмові завдання учнів, то виявилось, що у Ю. четвірка, а у Н. трійка. Відкривши зошит Н. побачила свою оцінку і оголосила на весь клас, що Ю. списала в неї.

Здавалося б, однокласниця допомогла однокласниці, а як результат зіпсовані стосунки та образа. І такі випадки не поодинокі, звичайно не всі негативні, є також багато позитивного.

Розмірковуючи над таким випадком, я розумію, що навіть ми дорослі люди не застраховані від такого. Але з іншого боку це безцінний досвід, який допомагає нам зрозуміти наскільки тепло та доброзичливо відносяться до нас люди, з якими ми маємо своєрідні відносини.

Чи можуть люди давати щось, не вимагаючи взамін ще більшого? Риторичне запитання, це велика рідкість коли людина нічого не хоче взамін. Нам весь час всього мало, нам здається, що ми віддаємо на 100%, а отримуємо на 10%, а то навіть і 5%.

Сучасне життя та умови нажаль не вчать людей бути людяними та добрими. Насправді, якщо розібратися, етика дає нам багато знань про стосунки між людьми, і про те якими вони повинні бути. Якби ми не були егоїстичними до себе та навколишніх, то світ би став добрішим. Навіть маючи велику кількість товаришів, людина може відчувати себе самотньою.

Товаришування вимагає від людини самого елементарного, доброти. Коли в наших думках і в наших діях є добро та почуття взаємоповаги, то ми тоді не помічаємо зворотної сторони медалі. Спілкуючись, ми віддаємо не вимагаючи взамін, і як результат отримуємо набагато більше ніж могли очікувати. Люди які знаходяться на одній території та займаються спільною діяльністю, не можуть не «торгувати» таким «товаром» як стосунки. Але якщо кожен із нас задумається над тим як він це робить, з якими думками, з якими емоціями, тому що товаришування це також і емоції, то нам стане в цьому світі набагато легше та тепліше.

Чи передбачає товаришування – лідерство? І так, і ні. З однієї сторони, одній людині подобається бути лідером у стосунках, і так би мовити керувати ситуацією, з іншої сторони, друга людина хоче, щоб її направляли та підказували. Але на мою думку краще попросити поради в товариша, якщо цього дійсно вимагає ситуація, гарно подумати над ситуацією, і зробити вибір самому, ні на кого не перекладаючи відповідальність. Тому як ніхто за нас не може прожити життя та зробити вибір між «так» і «ні». Тільки ми самі обираємо собі життєвий шлях, і тільки від нас залежить будемо ми добрими до людей, чи байдужими.

А от яким може бути результат нашої байдужості? Самотність, злість, не визнання в колективі, і це саме найменше, що людина отримає за свою бездіяльність.

Ми маємо вчитись один в одного, допомагати один одному, в кінці кінців здобувати досвід, який є безцінним скарбом. Якщо ми в своє життя будемо вносити «добриво» в формі добрих справ, то до нас будуть тягнутися хороші люди. Коли людина знає, що вона комусь потрібна, вона живе…, а коли наші вчинки принесуть комусь користь, то це означатиме тільки те, що ми йдемо вірним шляхом товаришування.

Виходить, що специфічність та феноменальність товаришування залежить від того хто ми є, від нашого характеру, нашого сприйняття світу й навколишніх. Будьмо терплячішими, і тоді наше життя набере інших обертів.