Кожного ранку, вдень, перед сном, в момент безсоння в голові людини лунають думки. Які вони? Про що? Вони різні. Про маму, іграшки, привидів, ляльку, Буквар, перерву, друзів, університет, сесію, гроші, роботу, секс, шлюб, дітей, подорожі, зморшки, хвороби, щастя, спокій і ще цілий всесвіт думок. Що саме цікавить людину, що вона обирає за головне, другорядне? Як вона обирає? «Бути чи не бути? Ось у чому питання…» В.Шекспір.

Проблему вибору в житті людину досліджували багато філософів, письменників, релігійних діячів, знавців культури та інші. І ця проблема постає перед кожною людиною, не зважаючи на її статус, заробіток, зовнішність, розумові та творчі здібності. Питання в тому, що людину спонукає обирати той чи інший шлях: «Справа не в дорогах, що ми обираємо, а в тому, що всередині нас змушує обирати ці дороги» О. Генрі.

Хтось керується інстинктами, потребами, імпульсом, хтось емоціями, почуттями, мораллю. Знову кожен для себе обирає стратегію, концепцію, метод, спосіб вибору самого вибору. «Коли необхідно зробити вибір, а ви його не робите, — це теж вибір» Вільям Джеймс.

Почнемо з давніх часів, коли люди жили без мови, носили шкури тварин, їли напівсиру їжу, перед ними також стояла проблема вибору. Вони її вирішували, спираючись на інстинкти. Головне питання тоді – вижити.

Час ішов, а проблема вибору не зникала. Згадаємо філософів, мудреців Давньої Греції. В той час існувало багато напрямків: мілетська школа, піфагорійство, елейська школа, софісти, скептицизм… Також залишили по собі великий скарб Сократ, Платон, Арістотель. Різноманітні думки, погляди, теорії, підходи до вибору… Спираючись на свою ідеологію, вони обирали – головне істина…

Далі проблему вибору ми бачимо крізь призму релігійних догм – середньовіччя.

Епоха відродження – в центрі людина і все, що пов’язано з нею, її природою, почуттями, бажаннями, вчинками, діями і вибором.
Потім думки, що до цього питання, представників німецької, французької, вітчизняної філософії і так далі…

Наш час. Звичайний день молодої жінки. Відкрила очі, схопила будильник, відключила. Ще лежить у ліжку, а в голові: «Зараз потрібно встати, зробити зарядку и збиратися на навчання. Інша думка – а може не піти, пропустити декілька пар, а потім перескласти?». І ось вона вирішує, обирає. Її відповідальність не дозволяє просто спати в понеділок замість навчання, а велике бажання далі дивитися сон говорить: «Спи. Нічого страшного». Ще раз лунає неприємний писк будильника, вона встає.

Далі все як завжди: Зарядка, склянка води, теплий душ, сніданок, вибір одягу (знову вибір, але ми не про цей), зачіска, макіяж, бере речі, ключі, защібає ґудзики на пальто, взувається і швидко йде. Дзвоник почалась пара ще й контрольна. Викладач не дає списувати, з різних боків пошепки питання, прохання допомогти, знов думки: «Коли я щось питаю мені допомагають лише друзі, інші роблять вигляд, що не знають і не чують. Чому я маю їм допомагати? Але тебе менше не стане якщо ти допоможеш. Менше не стане, проте це не справедливо по відношенню до мене, навіть образливо. Просто допоможи і все, а Бог вже розсудить хто прав, а хто ні. До чого перекладати відповідальність за свої вчинки на когось іншого». Вона відповіла всім на їх питання, сама написала свою роботу, а яка ж буде оцінка?

Пари скінчились, далі робота. Метро. Потім двадцять хвилин пішки, сходи і вона на місці. Дорогою слухає музику, телефонує рідним. Насолоджується осінніми фарбами, глибоко вдихає прохолодне, з запахом дощу, повітря цього великого міста. Дзвонить телефон. Це друг, який зараз почне напрошуватися в гості, чи запропонує кудись піти. В її голові: «Я йому подобаюсь, а він для мене друг, навіть найкращій. І що такого станеться якщо ми підемо в кіно або на піцу? Я маю вільний час після роботи і взагалі». Далі розмова, яка призводить до того, що вони йдуть гуляти.

Робота. Часто дивиться на годинник. Шістнадцять тридцять – час збиратися. Вони зустрілася з другом. Вітаються, він її обіймає, вона відразу відчуває дискомфорт, хоче вирватися з його рук. Її стан стає напруженим, але з часом це зникає вона почуває себе вільно. Вони розмовляють, жартують – все ніби добре, але він часто кидає натяки, ставить недоречні запитання, вона роздратована, але приховує це, змінює тему.

Думки починають кричати: «Ти знала, що так буде, чому ти з ним зустрілася? Бачиш, він закоханий в тебе?! А може це моя доля, може ми будемо разом??? Вона вирішує піти, говорить, що ще багато справ і так далі…

Вона вдома. Вечеря, спілкування з подругами, листування по електронній пошті, гаряча ванна, чай з медом і спати. Знову спати самій, обіймати подушку і мріяти.

Що впливало на цю жінку в момент вибору?! Почуття, емоції, закони її моралі, на формування якої вплинуло виховання, суспільство, релігія .
Звичайний день молодого чоловіка. Ранок. Відкрив очі, подивився на годинник – рівно сім. Лежить півгодини в ліжку, встає, потім душ, одягається п’є каву, виходить на роботу. На сходах зустрічає молоду сусідку, робить її комплімент, вона посміхається, а в його думках: «Вона така собі, нічого! Треба ближче познайомитись».

Робота… Все як завжди: декольте секретарки, на яке вже дивиться без інтересу, купа нових справ, які мають однаковий характер, розповіді друга про його шалені вихідні і нову дівчину, обід, потім ділові зустрічі і так далі… Нарешті вечір. Він вдома, сідає за комп’ютер, грає в улюблені ігри. Дзвонить телефон. Друг просить зустрітися і поговорити про важливі справи. Він недуже хоче, бо лінь вставати зі зручного крісла, одягатися і їхати кудись ввечері, але є принцип, важливий для нього: прохання друга – це без відмов.

Він їде. Зустрілися, с початку загально прийняті питання: «А тепер до справи», — говорить друг. Далі друг просить позичити немаленьку суму грошей, бо в нього проблеми. І тут друг, найкращій друг, той якого знаєш з дитинства, з ким розділяв враження від перших успіхів і невдач, якому розповідав про перше кохання, образи… Говорить, що він наркоман. Все просто перевертається, він відчуває нудоту, ком біля горла і брак слів… Купа думок відразу, нецензурна лексика, глибокий вдвох, ковток води і потрібно робити вибір… Важко передати той стан, протиріччя думок, вираз його обличчя, погляд, той гострий, їдкий біль в серці… Він дає гроші.

Повертається в свою квартиру пізно і нетверезий. Лягає один в ліжко, пригадує тендітну сусідку, в якої гарна фігура, заплющує очі і спить.
Він зробив свій вибір. За своїм принципом, щодо друзів, за законами своєї моралі чи за іншими причинами… «Кожна людина моє право на вибір…»

Проблема вибору завжди буде актуальною. Кожна людина завжди має вибір. Не можна сказати який вибір правильний, який ні, бо для питань, що постають перед людиною в її житті, не має точного алгоритму дій. Кожна людина індивідуальність, звичайно, існують загальні правила, але в одному суспільстві одні загальні правила, в іншому – зовсім інакші. Тому кожен у всі часи по-своєму вирішував проблему вибору і так буде надалі, доки ми люди, а не машини…