Прихід до школи знаменує новий,цікавий етап у житті дитини. Учень знаходить себе в новій соціальній ситуації, яка в першу чергу пов’язана з педагогом, як найбільш значимих дорослих у цей віковий період. Зрештою, вчитель і учень, все частіше вступають в контакти, будувати міжособистісні відносини, і кожен з них формується певне емоційне ставлення один до одного.

Педагог виступає своєрідним центром емоційного життя учня (навіть у цих випадках, коли дитина не приймає вихователя), саме на вчителі “прив’язане” емоційне благополуччя дитини.

Педагог для учнів являється авторитетом, від його залежить всі інші переживання учнів. Насамперед, учні люблять і поважають педагога, в першу чергу, тому, що він учитель, він навчає, але в той же час учні мають свою точку зору, і якщо педагог не виправдовує їх, учні відчувають незадоволеність. учні відносяться до педагога з повагою, зазвичай будь-яке слово виражене педагогом являється для них закон. Але вони хотіли, щоб педагог був суворим та вимогливим . це надає серйозності, важливість їх новій діяльності.

Вчитель повинен не ділити учнів на розумних та не дуже , хороших чи поганих. Ця класифікація зазвичай приводить до того, що кращі учні стають ізгоями, двієчники лідерів, і хорошисти сірою масою. Домінуючи особистості в учнівському класі , зазвичай, діють по законами вулиці-хто найсильніший, той і буде правий. Тепер з’являються не тільки психологічні конфлікти, але також і фізичні сутички, які рідко позитивні та безболісні.

Головне в педагогічній діяльності — безпосередній контакт з учнем, взаємної довіри і поважні відносини, які дадуть змогу передати здобутті знання у спілкуванні. Учителю повинен спиратися не тільки на теорію, отриману з книг, мудрості і безпосередньо власний досвід, а також вміння розглянути в учня індивідуальне, властиве тільки йому.

Повинно бути творче відношення до уроку. Тобто краща підготовка до наступного заняття, переосмислити, показати учням не тільки нові знання, але і представляти інтерес для подальшого заохочення освоєння нових і вдосконалення раніше набутих знань.

На уроці завжди повинен бути присутній творчий елемент,винахідливість педагога,його імпровізаційність,вміння слідкувати за ходом уроку,при необхідності змінювати тактику ведення уроку.

Важливе для педагога вміння помітити і оцінити досягнення учня,відзначити всі позитивні сторони виховання. Це дасть учню стимул для подальшої роботи в класі і дома. Не повинно бути великої кількості зауважень. Це недолік усіх молодих педагогів. Досвідчений педагог звертає увагу учня на найголовніше.
На практиці, педагогу часто приходиться зустрічатися з поганими емоційними реакціями учнів на зауваження, вимоги, труднощі у класі.

Часто вчитель не може зрозуміти звідки такі реакції, і вони, з однієї сторони, є ознакою того, що щось йде не так у вихованні дитини та на інших, що можуть вплинути на відношення учня до навчання в школі, вчитель, на формування поглядів та інтересів учнів, на становлення його особистості.

Такі емоційні реакції можуть бути різної сили, різні тривалості. Іноді вони недовговічні. Іноді негативні емоції стають головним, переважаючим досвід дитини, яка переломлює і квітів, а іноді навіть спотворює його сприйняття. Такий переживання можуть призвести до педагогічно вплинути на учня стає майже неможливим.

Відповідальність працюючих педагогів дійсно гуманні демократичні його відносини з дітьми колегами, батьками, які повинні бути побудовані на твердих принципах культура педагогічного спілкування :

• оправдовувати кожен день і кожну хвилину віру тих, з ким маєте справу, хто навчати і навчатися;

• суворо відповідати та дотримуватися професійного етикету спілкування;

незважаючи на ситуацію узгоджувати з колегами;

• бути добре підготовлений до діалогу будь з кимось

• постійно розвиватися духовно.

Найпоширеніші причини виникнення конфліктів між педагогом та дітьми:

*нездатність педагога передбачити поведінку учнів на уроці. Несподіваність їхньої поведінки руйнує запланований урок, викликає у педагога роздратування та він прагне будь-яким засобом уникнути або подолати конфліктну ситуацію.

*Намагання педагога будь-якими способами або засобами не втратити свого соціального статусу,за рахунок учня,а саме його пониження статусу,як учня. Наприклад коли педагог вживає вислови низького стилю — «роззявив рота»,»розвісив вуха» та т.і. Це може спричинити конфліктну ситуацію.

*здатність педагога суворого покарання учня.

*недостатність педагогічних можливостей,здібностей.

При кожній помилці педагога при вирішенні конфліктних ситуацій травмує учнів, з’являється недовіра до педагога, ламаючи відносини між педагогом та дітьми. У вчителя виникає глибокий стрес і незадоволеність своєю роботою, неправильне розуміння залежність професійне благополуччя поведінки учнів.

Конфліктна ситуація на уроці доходить найчастіше з невстигаючими учнями. Тому педагог повинен бути зацікавлений звернути до них пильність та своєчасно надати їм допомогу.

Педагог будує головні формули у свідомості учнів. Завдяки цим формулам, учень виходить на інших,другий рівень свого розвитку — аналізує отриманні знання і застосовує їх на практиці. Відносини педагога та і учня, насамперед, не повинні витіснити повністю батьків, тобто їх вплив на побудову психології дитини.
Тому не забувайте: батьки повинні намагатися слідкувати за процесом навчання і підтримувати контакт з викладачем. Це не означає, контроль та недовіру учня, просто педагог повинен бути поважним у сім’ях своїх учнів.

Отже, головним в педагогічній діяльності — це безпосередній контакт з учнем, взаємної довіри і поважні відносини, які дадуть змогу передати здобутті знання у спілкуванні.