Етика почала розвиватись з давніх часів та продовжує розвиватись до сьогодення. Як відомо всім, етика тісно переплітається з філософією. Багато філософів приділяло увагу розвитку етики , між ними виникало багато суперечностей, оскільки кожен намагався відстояти свою думку. Виникло багато систем: буддизм , даосизм , іудаїзм, конфуціанство, джайнізм та ін.
Весь період розвитку етичної думки можна поділити на такі етапи:
— Етичні думки Стародавнього світу;
— Етика Середніх Віків та Відродження;
— Етична думка Нового часу;
— Етика ХХ століття;
— Етичні думка в Україні.
У Стародавньому світі , зокрема в Давньому Китаї , великого значення надавали «Дао» (першопочаток), людина вважалась частинкою природи і повинна була жити за законами природи.
Згодом був поширений такий напрям як конфуціанство, його засновником був Конфуцій. На мою думку, це чудовий напрям, адже в його основі лежала гуманність. На цьому етапі цінувалась повага, ввічливість,турбота, дотримання певних норм того часу.
З часом почав поширюватися Джайнізм, тобто поєднання духовного та матеріального в людині, вважалось, що кожна людина сама пізнає добро та зло через намагання та спроби. Джайнізм — це теж досить непогана етична думка, бо в цей час цінувались хороші вчинки, люди не «ганялись» за матеріальними благами.
Популярним також був Буддизм, який заснував Гаутама. Найвищим благом вважали стан нірвани. З цього можна зробити висновок, що люди цінували самовдосконалення, доброзичливе ставлення до всього живого.
Мойсей — засновник Іудаїзму, розробив певні правила моральної поведінки людей. Я вважаю цей напрям дуже справедливим, тому що можна вжити такі вислови « око за око», «зуб за зуб». Було ще дуже багато представників цього етапу етичної думки: Демокріт, Анаксагор, Емпедокл, Анаксімандр, Анаксімен , Арістотель, Епікур та ін.
Після них настав новий етап етичної думки Середніх віків та Відродження.
Головне місце приділялося релігії, тобто темі пов’язаній з Богом. Найвищим благом та мораллю цього часу вважали людину, бо вона схожа до подоби Бога й наділена душею та волею.
В роки Відродження релігія чітко відмежовується від моралі. В епоху Відродження добром вважали творчість, креативність, самостійність, ініціативу. Представники : Франческо Петрарка, Ніколо Макіавеллі, Фома Аквінський, Августін Блаженний…
Етичні думки Нового часу.
Філософами того часу , Спінозою, Гоббсом, Локком була розроблена теорія «розумного егоїзму». На цьому етапі дедалі більшого розвитку набувала етична думка І.Канта. В цю епоху надзвичайно цінували раціональність, логічність та людський розум, пересвідчитись в цьому нам дозволяють такі праці: «Нова Елоїза» Ж.Ж.Руссо, «Енциклопедія» Д.Дідро, «Про розум» К.Гельвецій, «Критика практичного розуму» та ін.
Етичні думки розвивались разом з суспільством, на кожному етапі життя цінували різні людські якості.
З розвитком Західних етичних думок 20 століття виникло багато нових течій: екзистенціалізм, марксистсько — ленінська етика, етика прагматизму, неопозитивізм, неопротестантизм, неотомізм. Найбільшими цінностями були – корисність, прагматичність, корисність…
Етична думка ХХ ст. починається з марксистськоленінської філософії, яка включала в себе відмову від гуманності. Набирали обертів і релігійні напрями такі , як неопротестантизм та неотомізм, вони вважали витоком моралі – Божий розум.
Найвпливовішою течією був психоаналіз, представником якого був Е.Фромм. Він вважав, що на основі розуму люди повинні пізнати самих себе, природу, зберегти світ для майбутніх поколінь. Творчість, любов, відповідальність — моральний принцип людей в світі, якщо вони прагнуть зберегти світ для нащадків та себе.
Мені подобаються думки Фромма і я цілком з ними погоджуюсь. Адже, люди не народжуються добрими або злими, ці якості в них формуються протягом життя. Я думаю ці якості залежать від суспільства в якому живе та розвивається людина, як говориться «з вовками жити — по вовчи вити», тобто людина стає такою, щоб вижити, пристосуватись до умов.
Перший період історичних етичних думок в Україні розпочався ще за часів існування Київської Русі (11 — поч. 15 століття). Їхня духовна культура характеризувалася релігійним філософсько-етичним поєднанням.
Наступний період (16-18 століття) — за часів Козатчини. Активною діяльністю зайнялись братства, вони поширювали твори письменників у яких розроблялись етичні проблеми. Філософсько — етична думка України того часу зробила значний внесок у дослідження проблем моральності.
В третьому періоді етичних вчень в Україні – (19 століття),активно встановлювалась самосвідомість українців, коли виникає проблемне питання «людина — нація». Етика в цей період вважалась самостійною науковою дисципліною, пов’язаною разом з філософією.
Розглянувши етапи розвитку етичних думок в Україні, я можу сказати, що упродовж тих тисячоліть люди працювали над етичною проблематикою у філософській науці.
У добі нового часу в етичній думці з’являються нові релігійні напрямки. Протестантизм — викликає до життя етичну концепцію активного богослужіння. Через зміни в релігії появились такі форми: атеїзм, деїзм, скептицизм, пантеїзм та інші. В (17-18 століттях) у філософсько-етичних думках з’явився «розумний егоїзм», нова філософська думка про етичну проблематику в якій непотрібно існування вищої субстанції.
Українські етичні думки пройшли через довгий, цікавий шлях, який складається з трьох головних діб:
1-ша пов’язана з питаннями розвитку духовності людини і про питання вирішень загальних людських моральних норм. З такою концепцією (держава- Бог- людина) в (11-15століття).
2-га доба (16-18 століття) характеризується підйомом філософських думок не тільки в Україні, а й у Європейських країнах.
3-тю добу можна охарактеризувати постановкою концепції «люди — нація», особливо під час національно-визвольної боротьби.
По закінченню можу зробити підсумок, що етика пройшла складний і довгий шлях, але вона не зупиняється та йде далі, для того, щоб розвивалось суспільство і люди. Потрібно знайти нову узагальнюючу моральну настанову для розвитку людства в злагоді та гармонії.
