Спілкування важливе для кожної людини. Щодня ми розмовляємо з різними людьми на різні теми. З кимось ми ділимося своїми секретами, з кимось розмовляємо по роботі, а ще з кимось можемо балакати ні про що. Розмови можуть бути цікавими, змістовними та такими що нас розвивають, а можуть бути просто порожніми балачками, які нас не розвивають. Не даремно кажуть : « Не йти вперед, значить йти назад». Те що нас не будує та не розвиває, не може непомітно пройти мимо, воно нас відштовхує назад.
Давно вже не новою є істина про те, що людина не може існувати поза суспільством і не взаємодіяти з ним. Спілкування є організуючою силою життя цього суспільства, тобто невід’ємною його складовою. Також відомо, що спілкування є джерелом самовиховання та розвитку кожної конкретної особистості та людства в цілому.
Говорять, що хороша людина, це та людина, спілкування з якою робить нас кращим. Не можна не погодитися з цим твердження, адже ще у далекому минулому була відома інша істина, записана у Біблії : «лихе товариство псує добрі звичаї». Дійсно, мами завжди хвилюються про те, з ким проводять час їхні діти, хто їхні друзі, яке їхнє оточення, тому що ті з ким ми проводимо багато часу мають неабиякий вплив на те якими ми є і якими ми станемо.
Тетяна Толста писала наступне : « Тільки в діалозі з іншими ми можемо знайти себе». Через комунікацію з іншими індивідами, через самопізнання шляхом взаємодії з людьми, ми можемо знайти в собі здібності, закладені в нас природою, та розвивати їх. І тільки таким чином, ми маємо можливість само вдосконалитися, та утвердитися як неповторна особистість.
Аристотель говорив про те, що існує тісний зв’язок між відносинами з собою та нашим відношенням до інших. Він мав на увазі наступне: для того, щоб знати, що є добро для іншого, в першу чергу потрібно знати, що є добро для самого себе. Про те ж саме нам говорить Біблія, яка є джерелом моральності для всього християнського світу, люби свого ближнього, як самого себе.
Можна зробити наступний висновок, що не знаючи себе ми не зможемо спілкуватися з людьми таким чином аби це було на користь обох. На необхідності самопізнання наголошував також грецький філософ Сократ, говорячи : « Пізнай самого себе». Не спроста, ще з давніх-давен акцентується на необхідності заглиблення у свій внутрішній світ його пізнання та осмислення. Одним із стимулів, до цього не простого процесу, згідно етичної теорії, є людська необхідність почуватися гідною самоповаги та заслужити повагу з боку інших людей.
Під час спілкування з іншими людьми, починає працювати ціла низка психічних реакцій, які не працюють коли ми знаходимося самі. При відвертому, неформальному спілкуванні, ми відчуваємо багато емоцій, розкриваються наші страхи і комплекси, виявляються приховані моделі поведінки. Таким чином ми пізнаємо себе і маємо можливість краще зрозуміти себе та попрацювати над нашими слабкими сторонами.
Не завжди спілкування є ефективним та продуктивним. Найбільшу користь від нього можна отримати за умови коли всі учасники комунікації відверті та відкриті, а не ховаються за формальностями правил поведінки для того, щоб вберегти свій особистий простір.
Комунікація є рушійною силою до самопізнання і таким чином до розвитку самого себе, спілкування тим і цікаве, що всі ми мислимо по-різному і саме за такої умови ми можемо побачити різноманіття цього світу і себе в контексті цього світу. Спілкуючись з кимось потрібно навчитися сприймати свого співрозмовника таким який він є, і не намагатися його під корегувати під свої вподобання.
В будь-якій людині можна знайти багато цікавого, наша біда в тому, що ми часто це не помічаємо і забуваємо, що кожна людина є скарбничкою цінної інформації, яку ми пропускаємо повз себе. Так вже склалися обставини, що досвіт кожного окремого індивіда дуже обмежений. Обмежений, в першу чергу, тривалістю життя і можливостями цього індивіда. В продовж свого життя ми можемо отримати лише якусь маленьку частинку знань про цей світ. Тому то наші судження дуже і дуже не досконалі так як вони базуються лише на неповній інформації.
Окрім того, що наш досвід обмежений час, він ще й обмежений нашими можливостями. Неможливо бути найкращим у всьому. Присвятивши сили та час якійсь одній речі ми втрачаємо щось інше. Ми обмежені своїми звичками так характером. Кожна людина, сама по собі, має величезний потенціал, але без досвіду інших нам не обійтися. І сама для засвоєння чужого досвіду та самовдосконалення себе таким чином нам і потрібне спілкування.
Хоча сьогодні нам задається, що вся необхідна інформаціє вже є в Інтернеті, та це не зовсім правда. Обмін знаннями та досвідом між різними людьми являє собою так званий інформаційний простір де досвід кожного конкретного індивіда доповнює досвід іншого і таким чином доповняється сам. Ніхто не зможе заперечити той факт, що багато нових ідей та думок приходять саме під час спілкування.
Та в 21 столітті існує велика проблема зі спілкуванням. Гійом Мюссо, чи не найвідоміший сучасний французький письменник сказав : « Ще ніколи люди так багато не спілкувалися і так мало слухали один одного» . Сьогодні, люди все менше і менше хочуть почути когось окрім себе , що значно зменшує цю стимулюючу роль спілкування яка веде до самовдосконалення.
Сьогодні популярно висміювати недоліки інших та красиво виправдовувати свої власні, і лиш поодинокі особистості розуміють всю трагічність такої ситуації. Вміння слухати — це мистецтво,яким володіють далеко не всі. Не вміючи слухати свого співрозмовника ми втрачаємо можливість навчитися чомусь, та дізнатися щось нове.
Більшу частину реального спілкування зараз замінено на віртуальне. З Інтернетом складається враження, що як такої великої потреби в спілкуванні і немає. Ми все можемо дізнатися самостійно та взагалі можна обійтися і без спілкування в живу. Адже з реальними людьми, часом бувають, реальні проблеми, коли ж у віртуальному часі цього всього можна з легкістю уникнути. Та і суспільство як таке, стало лінивим до роботи над собою. Ніхто не хоче помічати своїх вад та працювати над ними.
Найкраще, що кожен може зробити для себе в таких умовах, так це ретельно ставитися до свого оточення і кола спілкування, шукати дійсно цікавих, мислячих людей, які хочуть розвиватися та самовдосконалюватися та допомагати в цьому іншим.