Кожна людина хоч раз у своєму житті ставила собі запитання: «Чому усі люди різні? Чому одні досягають успіхів у своєму житті, стають відомими, забезпеченими, геніальними, а інші – ні?» До всіх цих запитань знайдені наукові відповіді: одні вчені наголошують на біологічній стороні питання (гени), інші говорять про вплив соціального середовища, а ще одні – поєднують ці обидва фактори разом.
Але так чи інакше кожна людина від самого народження хоче стати успішною. Я вважаю, що успішність людини та досягнення нею поставлених цілей залежить не тільки від соціального та біологічного факторів, а й від роботи людини над собою, тобто від самовдосконалення людини.
Що ж таке самовдосконалення? Самовдосконалення – це постійний, безперервний розвиток особистості, пошук шляхів розвитку своїх здібностей, постійне вивчення чогось нового особистістю, величезна робота над собою людини. Прочитавши дане визначення, я зрозуміла, що людина, яка «стоїть на місці» — нічого не досягне, як би їй цього не хотілося.
Звичайно, знайдуться ті люди, які вважають самовдосконалення марною тратою часу. Таким людям хочеться нагадати, що робота над собою допомагає досягти успіху не тільки в кар’єрному рості, а й завоювати авторитет серед інших людей. Їм треба пам’ятати, що іншим людям завжди приємно спілкуватися з людиною освіченою, розвинутою не тільки розумово, а й духовно, у якої високі моральні принципи, яка може відстояти власну думку. Осіб, які прагнуть до самовдосконалення завжди цінують на роботі, адже вони усе виконують сумлінно, вчасно та якісно, вони завжди мають креативні ідеї, такі люди достатньо творчі.
У всі часи цінувалися розум і моральні якості, люди ставили їх на перше місце під час вибору свого кола спілкування. На мою думку, особи, які постійно розвиваються – приречені на успіх, вони завжди будуть на крок попереду. Але хтось скаже: «У мене немає часу на те, щоб читати книжки, вчитися, тож як мені бути із самовдосконаленням?». Ось тут хочеться наголосити, що самовдосконалення залежить не тільки від читання, а й від багатьох інших факторів. Мені здається, що до таких факторів можна віднести життєві ситуації, бо отримуючи досвід з життєвих ситуацій, людина розумнішає.
А які ж ще є фактори впливу на самовдосконалення? Їх достатньо багато і у кожного вони свої, бо стимули у всіх різні. Треба наголосити, що саме стимуливідіграють велику роль у самовдосконаленні людини. І, звичайно, кожна людина, яка хоче досягти поставлених цілей, шукає свої шляхи самовдосконалення: хтось читає багато літератури, хтось навчається грати у шахи, на музичних інструментах, хтось вивчає Космос з метою відкриття нової зірки чи планети…
Я гадаю, що одним із найважливіших чинників самовдосконалення людини є її спілкування.Що ж таке спілкування? Спілкування – це складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у прийнятті і розумінні партнерами один одного. Мені здається, що спілкування – це не тільки обмін думками і почуттями, це ще й звернення людини до самої себе, до своєї душі, спогадів, мрій. Якщо людина не буде враховувати власні бажання, звертатися до «голосу» своєї душі, вона не зможе знайти правильні шляхи до самовдосконалення.
Саме по собі спілкування допомагає виявити і розкрити всі ті можливості людини до розвитку, розкрити її як творчу особистість. Я дотримуюся думку вчених, які займалися питанням ролі спілкування для самовдосконалення людини, це К. Маркс, Ф. Тенніс, Е. Дюркгейм та багато інших. Саме вони говорили про те, що без спілкування людина ніколи не розвиватиметься як особистість, не будуть розвиватися її здібності, не сформуються норми поведінки, що призводить до того, що особа не зможе самореалізуватися і зокрема вдосконалюватися.
Саме завдяки спілкуванню людина стає особистістю, розвиває свої здібності, збагачує свої знання, формує психіку, набуває можливості до навчання, пізнає самого себе за допомогою інших людей. У самовдосконаленні людини неабияку роль відводять і культурному розвитку особистості. Саме для культурного розвитку людини спілкування стає потребою, адже розвинута духовно, за допомогою культурних заходів, особа завжди шукає шляхи до самовдосконалення, ставить перед собою цілі і намагається їх досягнути.
Роль спілкування не тільки для самовдосконалення, а й взагалі для становлення особи переоцінити неможливо, адже воно стимулює не тільки загальний розвиток, а й сприяє розвитку емоційності та волі у людей. Розвиток свідомості, психіки неможливий без спілкування. Людина, яка позбавлена спілкування з іншими людьми, ніколи не досягне успіху, тим паче, що це призводить до відхилень у психіці, до збіднення внутрішнього світу людини, а отже особа автоматично стає позбавленою шляхів до самовдосконалення.
Наведу для прикладу усім відому історію дітей-мауглі: діти, які зростали серед вовків, серед тварин, засвоювали їх поведінку і ставали схожими на звірів, і потрапивши у соціальне середовище вже не мали змоги адаптуватися до людського середовища, не могли засвоїти правила поведінки у людському середовищі.
Отже, вони ставали асоціальними і ніколи не досягали успіху. Це доводить, що стимулюючу роль для розвитку людини як особистості, до її самовдосконалення відіграє соціальне середовище та людське спілкування, адже вони допомагають людині самореалізуватися, самоствердитися, пізнати самого себе, розвинути свої комунікативні здібності.
Але у чому ж саме полягає така велика стимулююча роль спілкування? А якраз у тому, що коли людина спілкується – вона отримує досвід, черпає мудрість, обмінюється думками і таким чином поглиблює свої знання.
В залежності від того, яке коло спілкування у людини, формуються і її стимули – стати кращою, бути цікавою для людей чи піти «по похилій» і втратити усе. Ставлячи перед собою ціль, знаходячи власні стимули – людина вже робить кроки до самовдосконалення. Якщо людина спілкується з розумними, ввічливими, успішними особами – вона прагне стати такою ж, а може навіть і краще.
І навпаки, наприклад, якщо дитина (людина) знаходиться серед алкоголіків, наркоманів, одним словом неуспішних людей, вона врешті-решт звикає до цього і стає такою ж. Як кажуть: «Людина є відображенням свого кола спілкування». Спілкуючись ми не тільки збагачуємо свої знання, а й розвиваємо мовлення, психічні процеси, можемо визначити власний рівень обізнаності з тої чи іншої теми. Ось у чому, на мою думку, полягає стимулююча роль спілкування до самовдосконалення людини.
Тому для того, щоб стати всебічно розвиненою особистістю достатньо оточити себе гарними людьми, постійно прагнути до самовдосконалення, працювати над собою і ніколи не зупинятися перед досягненням поставлених цілей. Тим же хто не прагне до самовдосконалення та самореалізації хочеться нагадати, що без роботи над собою не можна стати успішним, і завжди треба пам’ятати, що на протязі всього життя ми повинні навчитись робити усе, бо в житті – все знадобиться. Доречним буде використання слів М.Бахтіна, який наголошував на ролі спілкування у становленні особи: «Тільки у спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розкривається людина в людині, як для інших, так і для самого себе».
Тому якщо ви хочете досягти успіху у своєму житті, якщо навіть не бути відомим, а просто бути розумним і обізнаним з-поміж усіх сфер життя – спілкуйтеся з людьми освіченими, які збагатять ваш досвід і будуть стимулом для вашого ретельного самовдосконалення.
Я вважаю себе людиною, яка постійно самовдосконалюється і шукає шляхи до самовдосконалення, але в наш час достатньо важко розвиватися, бо усе коштує грошей, тому відводячи значне місце спілкуванню я намагаюся оточити себе розумними людьми, спілкування з якими змушує мене самовдосконалюватись, щоб не втратити дане коло спілкування. А тепер поставте собі запитання: «Чи я самовдосконалююсь? Чи я досягнув поставлених цілей?» Якщо ваша відповідь ствердна – не зупиняйтесь, Ви на шляху до того, щоб стати успішною людиною.
Якщо ж ні – робіть висновки!
