На стадії свого розвитку етика не була відокремлена від моралі та моральності. Ці визначення три розумілися як одне ціле. Етика та філософія були дуже у тісних зв’язках. Етика входила, як розділ у філософію. У цей період виникають головні поняття моралі, які відіграють важливе значення у розумінні моральної філософії. Читать далее
Евдемонізм — етичний принцип, для якого основа моральності — це прагнення людини до щастя; це морально філософське вчення про щастя, як про кінцевий сенс нашого існування; це прагнення до щастя, яким визначаються всі наші вчинки і мета всього життя кожного з нас.
Суть сократівського евдемонізму полягає в моралі, яка побудована на незмінних і вічних цінностях, найголовнішою з яких є мудрість. Через мудрість відбувається пізнання цього світу і здійснюється діяльність людини, що відповідає призначенню Бога. Людина мудра Читать далее
Сократ є основним і найпершим в європейській історії моралістом і просвітителем. Він розглядав предмет як мораль людського існування. У філософії предметом вже стала змістова цінність життя: про питання користі та блага, доброти і зла, честі і щастя. На думку Сократа, культурна і просвітницька діяльність була спрямована на саме вдосконалення особистості людини. Тому Сократ, в історії етики конкретизує саме «мораль». Він не відриває від моралі різноманітність її діяльності індивідів (сімейного, цивільного, військового, індивідуального і тілесного), а вбачає уній змістовий початок буття Читать далее
