Від початку існування людства і до сьогодення, люди відчували необхідність добра, щирості, ввічливості, співчуття, підтримки. Завжди мало місце пошуку власного я і сенсу буття. Для сучасних людей, разом з загальноприйнятими моральними нормами, пріоритетного значення набувають цінності пізнання, інформації і діяльності. Зараз все частіше саме з цими цінностями пов`язують люди сенс свого життя.
Парадоксально, що коли люди отримали незалежність, свободу слову, свободу вибору, то моральність почала знижуватись з катастрофічною швидкістю. Ми кожного дня стаємо свідками низької культури людських стосунків, жорстокості, неповажного ставлення до старшого покоління, намагання принизити, нахабства. У нашому суспільстві все рідше зустрічаються люди, які можуть безкорисно допомогти, які будуть уважними, чемними, ввічливими без пошуку власної користі.
Нажаль, коли ми зустрічаємо людей, які не цураються моралі, це зазвичай викликає здивування і підозру, адже зустрічається все рідше. Прикро, коли перемоги дістаються особам, які на своєму шляху не зважали ні на кого, крім себе, робили все, хоча це шкодило іншим, щоб дістатися вершини, які зневажають людські цінності і забули значення слова мораль, які зайнявши керівні посади забувають про те, що вони повинні працювати для людей і лише з жадібністю наживаються самі. Кожного дня ми з різних джерел дізнаємося про те, як черговий чиновник отримав хабар, як наші правоохоронці знущаються з людей, хоча, начебто, повинні захищати їх, як діти «визначних» особистостей сьогодення, роз’їжджаючи на дорогих авто збивають людей і їм це сходить з рук та багато іншого. В цей самий час справді достойні, розумні люди не можуть знайти собі роботу з гідною заробітною платнею. Часто найталановитіші наші сучасники вимушені відмовлятися від самого себе, від свого покликання, бо не можуть реалізуватися в нашому суспільстві. Тому десятки наших вчених, музикантів, спортсменів виїжджають працювати за кордон, маючи там визнання і змогу гідно працювати, замість того, щоб піднімати рівень нашої країни. Людина може розвиватися і досягти чогось лише коли вона може бути собою, коли може відстоювати свої права. Звісно у кожного з нас є права на це, але не завжди це відповідає дійсності.
У сучасному суспільстві ми вже не можемо уявити себе без телевізору та Інтернету. Ними, у більшій чи меншій мірі, користуються всі, від дітей до людей старшого покоління. І що ми там можемо бачити хорошого, доброго, красивого, пізнавального? Нажаль майже нічого. Можна цілий день перемикати канали на телевізорі, щоб знайти щось дійсно цікаве. Ми можемо бачимо скандальні програми з використанням нецензурної лексики і вульгарної поведінки, фільми, де переважає жорстокість і насилля, американські мультфільми на героїв яких навіть страшно дивитись, концерти наших популярних зірок, які непристойно поводять себе на сцені. Діти не бачать по телевізору нічого, що могло б їх навчити моральним цінностям. Так про яке щасливе майбутнє можна говорити, якщо дітям з дитинства їх не прививають? Добре ще є гарні батьки, які займаються розвитком своїх дітей, майбутнього покоління, а що можна говорити про батьків, які використовують прогулянки з дитиною, щоб випити спиртного з такими самими молодими батьками.
А як можна говорити про добро, коли бачиш на вулицях покалічених тварин, людей, які з них знущаються і десятки байдужих навколо? Як можна говорити про гідність, коли ветерани праці, які все життя працювали задля добробуту країни просять милостиню на вулиці? Що можна сказати про вдячність, коли в вагоні метро стоїть ветеран з бойовими нагородами, а йому не можуть вступитися місцем? Чи можна міркувати про культурний розвиток країни коли на концертах класичної музики, в театрі, опері серед глядачів переважно старше покоління, а молодше в цей – вважає, що Бетховен це собака. Як ставитися до чистого, світлого і щирого, на перший погляд, почуття кохання, якщо вісімнадцятирічна дівчина виходить заміж за семидесятирічного міліонера? Що можна сказати про повагу, коли рідні діти відвозять своїх стареньких батьків до Будинку пристарілих? Нажаль, цей список можна продовжувати ще довго, адже у нашому суспільстві є місце аморальності, неетичності і жорсткості.
Але так хочеться вірити, що все зміниться на краще, що наша країна буде однією з найрозвиненіших країн світу, що про наших геніїв заговорить весь світ, що ми зуміємо побудувати щасливу державу, в якій керувати всім будуть моралі принципи і чистий розум. Хочеться надіятись на те, що люди будуть ввічливими, чемними, привітними, добрими. І я вважаю, що все це буде мати місце в нашій країні, якщо кожен з нас почне працювати над собою. Адже кожна людина в суспільстві, як краплина в морі. Кожен з нас важливий для майбутнього нашої України і кожен своїм позитивним прикладом може допомогти її відродженню. Я люблю свою Батьківщину і особисто буду докладати зусиль, щоб змінити наше майбутнє на краще!
