Люди потребують спілкування один з одним. Спілкування можна розглядати як річ необхідну, адже завдяки ньому передається інформація, досягаються цілі. Поділити спілкування можна на особове і безособове. Безособове являє собою спілкування з метою вирішення життєвих потреб, збереження певних формальностей, та відповідає стереотипу поведінки, що прийнятий в даному суспільстві. Особове ж спілкування — одна з базових потреб людини, особливо воно задовольняє бажання бути комусь потрібним. Такі форми міжособистісного спілкування, як: товариськість, дружба, любов є основними способами задоволення бажання потрібності. Також ці форми вимагають творчого підходу до них: урахування індивідуальних особливостей людей, їх цілей і бажань, адже необхідно не лише задовольняти свої потреби, а й піклуватись про інших. Тобто безособове спілкування ґрунтується на етикеті, а особове на етикеті та принципах гуманізму, толерантності.
Товариськість, як форма міжособистісного спілкування, представляє собою спільний інтерес людей до певного виду діяльності, на основі якого виникають такі почуття як симпатія, бажання до взаємодопомоги, взаєморозуміння. Товариськість достатньо розповсюджений вид спілкування. Будь-яка людина більшість з свого постійного кола спілкування назве товаришами. Величезний плюс товариськості полягає в тому, що людина в такому «союзі» може легше досягти своїх цілей, швидше досягти цілей спільних та і взагалі, само розвиватися в плані вдосконалення своїх особистісних якостей. Тримається товариськість на спільних інтересах, на симпатіях, проте ці фактори можуть бути незначущими і короткотривалими. Тому мінусом товариськості є те, що такі стосунки можуть розвалитися тоді, коли щось спільне втратиться: чи то дотягнеться спільна мета, чи то зникне симпатія, чи просо зміняться життєві обставини.
Товариськість може бути як взаємовигідною, так і необхідною лише одній людині. Тобто, хтось один в міру своїх потреб використовуватиме іншого, і при цьому, поводитись з людиною буде як із товаришем, адже така награна товариськість може дати більше результатів, ніж просте прохання від несимпатичної та нецікавої людини. Такий вид спілкування етичним назвати не можна, але всі люди тою чи іншою мірою ним користуються.
Проявляється товариськість часто в будь-яких штучно створених колективах, будь то шкільний клас, група студентів, колектив на роботі. Товариськість в таких групах є важливим видом міжособистісного спілкування, адже вона дозволяє людині почуватися комфортно в групі, само розвиватися в цих комфортних умовах, також відіграє вона роль і в результатах колективної діяльності, адже чим більше згуртована група, тим кращими будуть її результати діяльності.
В ідеалі товариськість передбачає розвиток в людині таких вмінь, як: адекватна оцінка себе та оточуючих, вміння бачити і схвалювати в людях все краще, вміння цінити людину такою як вона є, знати її сильні та слабкі сторони, вміння давати людині такі завдання з якими вона впорається, вміння працювати в колективі, здатність домовлятися, враховувати чужу думку.
Іноді товариські стосунки переростають у дружбу.
Дружба вже більше спирається на взаємну симпатію, а не на спільну діяльність, чи спільні цілі. Вона передбачає довіру один одному, певну душевну близькість. Тобто люди можуть не мати спільних інтересів, а мати схожі погляди на життя. Також є в дружбі і певна любов до іншого, готовність приймати його як є, з усіма недоліками. Також дружба переважно не вимагає якоїсь відплати за певні послуги, це відрізняє її від партнерства, та, в деякій мірі, від товариськості. Також вона є явищем більш стійким – на неї менше впливають спільність цілей, виду занять. Люди цінні один одному як люди і тому зміна життєвих обставин рідко впливає на дружбу. Друзів люди вибирають ретельно, адже вони мають могти довіряти цій людині, наче самій собі, бути абсолютно в ній впевнені, та і взагалі отримувати задоволення від спілкування з нею. Дружба передбачає можливість розмов на будь які теми, що не обмежені інтересами кожного, також передбачає і самовідданість друга. Друг є опорою, людиною, що стала близькою не через кровний зв’язок, а через зв’язок душ.
Також зв’язок душ передбачає і кохання.
Кохання розглядається як найважливіша і при цьому найважча для визначення форма спілкування. Частково вона схожа на дружбу, за своїми вимогами до спорідненості душ, вірності, чесності, вмінні бачити людину якою вона є, та приймати її такою, можливістю самовіддачі, та самопожертви в певному вигляді. Та основним компонентом, що відрізняє дружбу та кохання є наявність сексуальної складової – притягання до людини не тільки, як духовно красивої, а і до привабливої фізично. В статевому аспекті кохання людина може якось по новому виражатись, розкриватись.
Дуже часто саме таку фізичну привабливість, пристрасть і плутають із коханням справжнім і цілісним. Кохання передбачає більший спектр відчуттів ніж хіть і пристрасть, відчувається в ньому якесь глибинне пізнання душі, міцний емоційний зв’язок, абсолютна впевненість в людині, можливість дати їй свободу, віру в неї, як в особливу людину, людину неповторну і в цій неповторності прекрасну. Кохання може бути як і розділеним, так і нерозділеним. Цікавим є те, що якщо людина любить по-справжньому то і нерозділене кохання є для неї щастям, адже воно дало можливість побачити іншу людину в усій її красі, відчути її глибину. Цікавим є висловлювання, що кохання не змінює людину, а просто зриває з неї маску, показує її справжню і прекрасну.
Отже, міжособистісне спілкування є важливим для людини, найчастіше воно проявляється в таких формах як: товариськість дружба і кохання. Всі ці форми є самоцінними і несуть у собі певний зміст та мету, але при цьому можуть перетікати одна в одну – товариші стають друзями, друзі – коханими, а кохані можуть стати знову товаришами. Товариськість, дружба і любов необхідні кожній людині, комусь більше, комусь менше, адже саме вони роблять її людиною – дають можливість пізнати себе, зрозуміти іншу людину і, взагалі, співіснувати зі світом в абсолютному комфорті, бо що б не сталося, завжди буде той, хто підтримає, оцінить, той в кому можна бути впевненим завжди і кому можна довіряти. А такі люди нам необхідні, адже людині треба мало, як казав Роберт Рождественський, аби хтось чекав вдома.
