Ти живеш у своїх вчинках,
а не в тілі. Ти – це твої дії,
і нема іншого тебе.
Антуан де Сент-Екзюпері

Людина – складний організм як фізично, так і духовно. Анатомічне вивчення індивідів завжди випереджало психологічне. А все тому, що свідомість, і тим більше підсвідомість, є дуже багатогранними поняттями, піддаються впливу всіх життєвих подій і в результаті постійно змінюються. Саме психологічна складова визначає вчинки людини, а також її моральність, як одну зі складових особистості. Тому справедливо вважати, що вчинок є першоелементом моральної діяльності.
Говорячи про вчинок, спершу слід вказати на те, що за ним криється цілий світ найскладніших спонукань. Наприклад, за таким елементарним вчинком, як покупка молока, стоїть декілька показників вибору. Сюди належить виробник, натуральність продукції, ціна, свіжість, навіть зовнішнє оформлення – пакетик чи пляшка, паперова чи пластмасова?

Якщо ж говорити про вчинки, які потребують більш складних зусиль при виборі, то тут ми торкаємося таких суперечливих понять, як релігія, мораль, закон, совість тощо. Наприклад, грабіжник, який наважився на злочин, йде на нього через свої матеріальні потреби, але він переступає через загальноприйняту мораль, релігійні переконання, розуміє можливість бути спійманим і покараним законом. До того ж навіть після здійснення вчинку грабіжника можуть мучити докори сумління, страхи, що злочин розкриється, що рідні дізнаються яким чином ця людина забезпечує сім’ю. Якщо ж так вже станеться, то може з’явитися почуття сорому, власної неповноцінності і негідності.

Та цей приклад є ідеальним уявленням про моральність людини. Я вважаю, що той, хто вчинив проти совісті, обов’язково має відчувати на собі всі ці неприємні наслідки. Але це далеко від реальності, бо цінності у кожного свої. В когось вони деформовані внаслідок виховання, в когось це закладено природою, а комусь просто не пощастило з обставинами життя. Внаслідок негативних впливів з боку життя на людину, її характер змінюється, вона зі співчутливої може перетворитися в байдужу, а з терплячої і смиренної в мстиву і агресивну. А все через те, що колись хтось здійснив вчинок, що сколихнув життєві цінності і моральні уявлення людини. Можна навести приклад з фільму «Я плюю на ваші домовини», де описана історія звичайної жінки-письменниці, яка стала жертвою сексуального насильства з боку компанії чоловіків, до того ж один з них був представником поліції. В результаті такої психологічної травми, жінка вирішила помститися кривдникам і, треба сказати, зробила це доволі жорстоко.

У вчинкові, як першоелементі моральної діяльності, проявляється особистість — її провідні потреби, ставлення до оточуючої дійсності, характер, темперамент. У вчинку проявляються такі риси особистості, як наполегливість, лицемірство, відвертість, замкнутість тощо. Наприклад, школяр під час контрольної списав у товариша, але при перевірці робіт учитель помітив їх ідентичність. На питання дорослого: «Хто від кого списав?» цей учень або взагалі не відповідає, або каже, що оригінальна версія була його. В такій ситуації однокласники зразу зрозуміють, що з ними навчається нечесна, боягузлива, несправедлива, навіть підла людина. У відповідності з соціальними, етичними і правовими нормами, вчинок цього школяра оцінюється як аморальний.

До речі, вчинок не потребує обов’язково певної активності. Якщо в ситуації, коли з людиною поводяться грубо, зневажливо, вона не дає відсіч, то це теж слід розглядати як вчинок. Він буде характеризувати цю людину як терплячу, неконфліктну, а можливо невпевнену в собі і боягузливу. В цьому контексті доречними будуть слова письменника Чака Паланіка: «Іноді розплачуєшся за скоїне, а іноді – за те, чого не робив». Тому в ситуації, коли людина знає якусь інформацію щодо злочину, але не розповідає, щоб підозрюваний був виправданим на суді, її називають співучасником і також карають законом у встановленому порядку. Ця особа насправді не була виконавцем протиправних подій, але факт, що вона змовчала з певної причини (особисте ставлення до підозрюваного чи неприязнь до постраждалого тощо) ставить її в одне місце зі злочинцем і, по суті, людина страждає за те, чого не робила.

Ще однією важливою характеристикою вчинку є його усвідомлений характер. На відміну від імпульсивних дій, вчинок здійснюється у відповідності з прийнятим наміром. Здійсненню вчинку передують мисленнєві операції, за допомогою яких людина аналізує можливі варіанти і доцільність їх у даній ситуації. Тут включається система ціннісних орієнтирів, досвід, самосвідомість, особистісні потреби, емоційно-вольова сфера людини. Наприклад, курець, який вирішив кинути палити, усвідомлено дозволяє собі викурити ще одну цигарку. Він проаналізував, що його сім’я проти цієї шкідливої звички, згадав, як в попередній раз після такого «зриву» знову почав палити, плюс курець розуміє, що для його ж здоров’я краще викинути зараз цю цигарку, але нехтує цими всіма факторами, бо його сила волі є занадто слабкою, щоб відмовитися від можливості задовольнити свою потребу.

Моральна проблематика людської діяльності має ще один аспект: співвідношення мотивів і результату поведінки чи вільно здійсненого вчинку. Часто трапляється, що хороший за своїм мотивом вчинок призводить до негативних наслідків. Наприклад, як це часто буває в медицині, коли важкохворому пацієнту пропонують експериментальне лікування, від використання якого є надія на зцілення. В такій ситуації можливий варіант, що препарат навпаки прискорить розвиток хвороби і благі спонуки призведуть до пришвидшення смерті пацієнта. Або ж в іншому варіанті співвіднесення мотиву і результату аморальний вчинок призведе до хороших наслідків. Наприклад, завдяки дослідам над собаками Павлов розробив вчення про рефлекси.

В цьому контексті важливим є ще той факт, що мотиви, які оголошує людина є не завжди істинними. Наприклад, доктор Хаус з відомого однойменного серіалу регулярно вживає Вікодин і мотивує це тим, що він допомагає боротися з болем в нозі. Та насправді цей біль можна подолати і менш сильнодіючими препаратами, а Вікодин, крім знеболення, приносить ще й наркотичне сп’яніння, яке вже встигло викликати залежність. Тут мені згадується народна мудрість: «Людина має два мотиви поведінки – один справжній, та інший, який красиво звучить». Згідно з цим алгоритмом діє велика кількість наших можновладців, які обіцяють, що будуть боротися за соціальну рівність, економічний і культурний розвиток країни, а насправді дбають лише про збагачення власних кишень.

Отже, вчинок – невід’ємна складова життя кожної людини. Він залежить від внутрішнього світу особи і формує його. Вчинок – це завжди усвідомлена активність, яка має свої мотиви і наслідки, і може бути оцінена суспільством позитивно чи негативно у відповідності з ними. Для цієї оцінки орієнтирами слугують моральні норми, принципи і правила, що склалися в даному суспільстві впродовж історичного розвитку. Кожна людина обирає чи може вона в даній ситуації, в даному середовищі знехтувати певними з цих правил, чи не поступиться своїми принципами ні в якому разі.