Ми зараз живемо в, так званому, столітті розбратів, брехні, лицемірства. Серця людей зачерствіли і навіть стали жорстокими у деяких речах. Але при цьому ми прагнемо до істини, намагаємося зрозуміти ким ми являємося, в чому сенс життя. Проте зайняття духовними практиками має на увазі м’яке серце та душу, інакше істина не зможе увійти до нашого серця.

Тому в усіх духовних практиках важливе місце приділяється розвитку милосердя та співчуття. Ми часто чуємо і вимовляємо ці слова, але до кінця не вслухуємося в самі слова, не вдумуємося в сенс сказаного.

Милосердя і співчуття — це по суті, одне і те ж поняття, тільки в ширшому і у вужчому сенсі відповідно.

Співчуття — це певна форма людинолюбства, це ставлення до іншої особи, засноване на визнанні інтересів та потреб людини. Співчуття виявляється в розумінні того, що людина відчуває, наданні певної моральної підтримки у конкретній ситуації. Спроможність співчувати це одна з властивостей людини в суспільстві. Виникнувши в один момент з інтересами та всупереч їм, дана властивість частково обмежувала егоїзм людини, даючи можливість їй поставити себе на місце іншої людини, і відчути всі переживання та почуття на собі. Гуманізм міжособистісних відносин є основою співчуття.

Співчуття — це участь, співпереживання, зменшення тяжких почуттів іншої людини. Співчуття потребує співучасті з іншою людиною, культури спілкування під час висловлення проблем, переживань.

Милосердя — це певне співчуття до людей, допомога, від якої не чекаєш певної користі. Милосердна людина — це та, яка прийде на допомогу в будь-яку секунду. Милосердя-це не зовнішній вияв доброти, а внутрішній, який відчувається в наших вчинках, думках, справах.

Милосердя і співчуття визначаються головними чеснотами. Немає меж можливостям приносити користь іншим людям. Дійсно дбайлива людина готова завжди пожертвувати іншим людям все, навіть власне життя. Наші предки говорили: «Людина — раб доброти, яку до нього проявляють, а доброта — це кращий спосіб уникнути зла тих, кого ми остерігаємося». Милосердя є чарівним ключем, яким можна відкрити усі заіржавілі замки.

Говорять, ти не повинен упускати можливість порадувати побратима, хоч би посмішкою. Чи добре, чи погано, але все, що ми робимо, є не що інше, як насіння урожаю, який ми зберемо завтра. Робити добро іншим — це обов’язок, це радість, бо вона дарує нам здоров’я і щастя. «Не втомлюйся отримати користь, приносячи її»(Марк Аврелий).

З іншої сторони у нас виступає співчуття-це не почуття. У почутті є сентиментальність, емоційність, в співчутті цього немає. Співчуття означає, що ви приймаєте страждання інших людей, не чекаючи нічого взамін. Ви допомагаєте людям усвідомити, що подія з ними може статися з будь-ким. Співчуття мимоволі і природно, як дихання. Дуже складно у світі допомагати іншому бути самим собою, тому що це йде врозріз з нашим его.

Головним взаємозв’язком співчуття та милосердя, є те, що це дві головні чесноти. У кожній людині вони повинні бути присутні. Адже якщо їх не буде, то людина буде егоїстичною, не зможе проявити жалість, поспівчувати, проявити нотки доброти.

Як співчуття, так і милосердя проявляє розуміння іншої людини, співчуття, участь у її житті. Адже, коли трапилась якась негативна подія, то під час неї проявляється як співчуття — людина співчуває тій особі у якої сталося горе, вона переживає все те, що й інша людина, так, в даній ситуації, проявляється і милосердя. Адже, в конкретній ситуації люди допомагають один одному, морально підтримують один одного.

Також, взаємозв’язком є те, що термін милосердя, вживається для опису м’якості, поблажливості. В милосерді проявляється співчуття виявлене однією особою в стосунках з іншими людьми.

Співчуття та милосердність варто проявляти зовсім не в усіх випадках, адже цим можна зашкодити своєму життю. Якщо у людини велике горе, і він ніяк не може відновитися, він дійсно заслуговує співчуття. Якщо людина піде на контакт, можна буде допомогти йому — хоч би морально. Проте якщо людина сама стала причиною своїх проблем і допомога йому може негативно позначитися на вашому житті, варто віднестися до цього настороженіше: співчуття і милосердя — високі почуття, але вони можуть як допомогти, так і зашкодити.

Також хочеться розглянути ще один аспект,де по різному сприймається співчуття та милосердя. Багато хто порівнює співчуття та милосердя, але ці поняття можна розуміти по різному: адже співчувають часто тим, хто довів сам себе до нещасного стану (алкоголіки, наркомани і так далі). І залишити людину в даний скрутний момент – це, як сказано в прислів’ї :»ні сорому ні співчуття».

Такі двосторонні приклади співчуття можна часто спостерігати в сім’ях, де один з батьків (в кращому випадку) веде аморальний спосіб життя. Замість того щоб захистити своїх дітей і себе від такого негативного впливу, жінки і надалі живуть із залежною людиною, керуючись співчуттям та думками : «Як же він без мене?”. Отже, тут погано проявляється милосердя, адже певний аморальний спосіб життя, отримує підтримку, а життя жінки, яке могло б бути нормальним, опиняється під ударом. З одного боку, даний вчинок розцінюється як позитивний, адже тут проявляється і милосердя, і співчуття. Проте, з іншого боку, це налаштовується проти людини, яка даним чином пожертвує собою та своїм щастям, заради іншої людини. Хоча, дуже часто, дані зусилля належно не оцінюються.

На сьогодні співчуття та милосердя має інший вигляд та значення, аніж те, що було раніше. Співчуття та милосердя можна розкрити лише в кризових та екстремальних ситуаціях. Початковим завданням цих чинників повинен бути вірний розвиток суспільства, навчання культурної поведінки в суспільстві.

Отже, хочеться сказати, що співчуття та милосердя це з одного боку однакові поняття, а з іншого зовсім різні. Дивлячись на конкретну ситуацію, ми тільки тоді можемо сказати, що в ній можна проявити – співчуття чи милосердя, а можливо взагалі 2 риси разом.

Взаємозв’язок співчуття та милосердя проявляється в більш таких екстремальних ситуаціях, коли потрібно поспівчувати людині, проявити всі свої хороші якості, доброту. І тоді це насправді допоможе людині, яка страждає. Тому, ми повинні пам’ятати про те, що для найкращого результату, та підтримки людини, ми повинні вміти поєднувати різні риси нашого характеру. І тільки тоді, ми дійсно зможемо допомогти, чи просто порадувати іншу людину.