Мораль, як система норм і правил, регулює життя людей, робить їх більш гуманними, соціалізованими, людяними, добродушними. За допомогою моралі люди знаходять і обирають собі в друзів і товаришів людей хороших, які завжди будуть на твоїй стороні, підтримають в різній ситуації і допоможуть. Взагалі, мораль в суспільстві виконує багато важливих функцій, без яких нормальне, повноцінне життя людей, якщо вони звісно мають власну честь і гідність, просто не можливе.
Кожен з нас колись стає перед вибором, як поступити в різних ситуаціях, яке нам приносить саме життя, адже воно таке не спокійне і постійно знаходиться в певному безладі. Тоді ми ходимо, думаємо-гадаємо, осмислюємо все. Коли все ж таки рішення прийнято, ми робимо певний вчинок, і тоді перед нами постає питання «А чи правильно я вчинив?». На це питання нашої совісті кожен відповідає цілком індивідуально, адже всі люди різні. Для когось зроблене добро, може бути злом і навпаки.
Так як всі ми розумні, свідомі люди, то і вчинок робиться усвідомлено. Люди це обдумують, усвідомлюють свою дію, свій намір, зважують всі «за» і «проти» і тільки потім діють. Вчинок може багато чого розказати про людину, її потреби, її особистісні якості, характер, темперамент. Можна зразу, по тому, як людина чинить, відрізнити добру, хорошу людину від поганої, лицемірної. Вчинки можуть бути як гідними, так і не гідними, моральними і аморальними, чесними і нечесними, хорошими і поганими, але кожен вчинок має свої наслідки, якими б вони не були.
Моральна оцінка вчинку має велике значення для людей, адже всі ми живемо в суспільстві і маємо відповідати за свої вчинки. Для того, щоб вчинки були добрими, гарними, не завдавали шкоди іншим людям в суспільстві, кожен може і повинен оцінити свій вчинок з моральної точки зору. Але оцінка має сягати золотої середини. Треба діяти так, щоб не скривдити інших людей, і не образити себе.
Всі люди мають свої власні переконання, життєві принципи, життєві позиції, які вони дотримуються, не дивлячись на всі життєві обставини і не думають їх змінювати. Моральна оцінка вчинку залежить від багатьох факторів, таких як совість людини, її моральні поняття і принципи, суспільне становище, стосунки в родині і багато інших. Так як ми не знаємо, що саме спонукало людину до тієї чи іншої дії, що саме наштовхнуло її на це, то ми просто не маємо право осуджувати людину за її вчинки. Оцінка вчинку може бути об’єктивна і суб’єктивна. Об’єктивна є більш раціональною, а суб’єктивна є більш спотворена, адже людина дає таку оцінку через призму власного «Я».
Вчинок слугує певним таким собі своєрідним діалогом між людьми, допомагає їм краще зрозуміти і пізнати один одного, адже люди спілкуються не лише словесно, а і за допомогою невербальних засобів. Саме за допомогою цього можна зрозуміти багато чого, ніж за допомогою слів. Є вчинки, які допомагають людям вийти з депресії, піднятися на ноги, повірити в себе, вчинки заохочують, радують, роблять щасливими, а є вчинки, які навпаки дуже засмучують людину, принижують і таке інше.
Вчинок, як специфічний прояв людського особистісного індивідуального «Я» допомагає нам самовиявитись, заявити про себе, самовдосконалитись, самоствердитись в певній суспільній групі. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли дошкільник — бешкетник робить якийсь не хороший вчинок. Але він робить його не з тим наміром, щоб комусь зашкодити, а тільки заради того, щоб привернути увагу дорослого, якої йому так не вистачає.
В наш суворий час слова нічого не значать, велика увага приділяється саме вчинкам. Але парадокс в тому, що і сучасне суспільство боїться брати на себе відповідальність. Всі чогось остерігаються, думають лише про себе і все. Це дуже пригнічує і очерствляє людські серця. Багато людей керуються всім відомими висловами, такими як «Моя хата з краю, нічого не знаю» або » Я не сонце, всіх не обігрію». Але ж так не можна! Якби ж то людина жила десь далеко одна однісінька, як Робінзон Крузо, хіба що тоді можна було б жити за такими принципами, а в суспільстві так жити не можна.
Людина може і повинна бути відповідальною особою, контролювати свої вчинки, миритись з оточуючими. На мою думку, саме для цього і існує мораль.
Деякі люди спеціально ведуть аморальний спосіб життя, їм це приносить величезне задоволення. Проте, як то кажуть, на кожну дію є своя протидія, і саме для таких спеціальних окремих випадків і існує закон і поліція. Чому саме окремих? А тому, що все ж таки більшість людей ведуть моральний, правильний спосіб життя. Взагалі, аморальний спосіб життя ведуть слабкі люди, адже вони не мають власної думки, легко піддаються впливу інших і ними легко маніпулювати.
Більшість людей свідомі в своєму виборі, вони обирають правильну, гідну, моральну сторону співіснування з іншими людьми. На мою думку, кожна людина має творити добро, допомагати іншим, або якщо не допомагати, то хоча б не шкодити та не кривдити, адже все в цьому світі повертається бумерангом з більшою віддачею. Як то кажуть, космос не обманиш. Ніхто з людей не бажає бути скривдженим, приниженим. То чому тоді ми іноді кривдимо і принижуємо інших, хто дає нам таке право? Для того, щоб суспільство перестало вести себе не правильно, аморально, кожен має почати з себе: слідкувати за своїми думками, які призводять до дій, за діями, які призводять до наслідків. А найголовніше, що кожен має нести відповідальність за свої дії. Щоб пом’якшити свою відповідальність, або щоб вона була позитивною, дії мають бути моральними і добрими.
Отже, для блага всього народу і кожної людини окремо, ми повинні боротись зі своїми страхами, зі своєю гордістю, зі своїм егоїзмом, любити і бути любимими, творити для когось, робити добрі діла і просто жити по совісті. Якщо кожна людина буде дотримуватись загальних моральних норм, то і життя буде набагато щасливіше, адже це буде не якимось обов’язком, табу, які ніхто не хоче виконувати, а це буде нормою, загальноприйнятим звичайним ділом. І тоді, як колись наголошував Великий український письменник, Тарас Григорович Шевченко, «І буде правда на землі».
