Моральні цінності для кожної людини є основним підґрунтям для її всебічного розвитку. На їх основі формується внутрішній світ кожної людини, її світогляд, дисциплінованість, справедливість, совісність, доброта, повага і ще безліч речей що роблять кожну людину гідною одиницею кожного суспільства.
Загальнолюдські моральні та національно — моральні цінності є основою виховання кожного індивіда, для формування в нього навичок моральної, адекватної поведінки в процесі суспільних відносин.
Загальнолюдські моральні цінності виникають в кожній окремо взятій місцевості і формуються протягом століть. Вони є визначником поведінки кожної людини у даній соціальній групі і можуть достатньо сильно відрізнятися в залежності від віри даної соціальної групи, її історії, державного устрою і навіть расової ознаки даної групи.
Вже пізніше, коли різні соціальні групи почали формуватися в перші королівства та князівства і у світогляді людей почало формуватися поняття нації, до поняття загальнолюдських моральних цінностей почало додаватися слово національні. І цей момент зіграв не малу роль у формуванні національно свідомості багатьох народів, адже загальнолюдські національні, моральні цінності стали лакмусовим папірцем у визначенні приналежності кожного індивіда до того чи іншого народу.
Також можна відмітити, що національні моральні цінності відіграли вирішальну роль у формуванні культури окремих регіонів. Навіть зараз дуже добре помітна різниця, наприклад, між далекосхідною та західноєвропейською культурою. Ці відмінності настільки самобутні , що в деяких випадках окремі соціальні прояви в цих регіонах мають протилежний характер прояву. І часом ці протилежності призводять до ортодоксальних проявів не визнання окремих націй одна одної, як приклад можна навести мусульманську культуру з її національною моральною цінністю не прийняття «невірних».
Загальнолюдські, національні моральні цінності в нашій країні формувалися під впливом двох факторів: перший це християнство. Біблійські заповіді та окремі легенди в перемішку з певними залишками язичної релігії стали основним підґрунтям для створення моральних цінностей духовного характеру. Саме вони стали тим мірилом яким наш народ керувався у поведінці людей по-відношенню до старших, жінок, дітей, нужденних, по-відношенню до гріховності, несправедливості, аморальності.
Всі ці моральні цінності передавалися ще з самого дитинства підростаючому поколінню починаючи з сім’ї, адже з самого початку та і до нині саме сім’я є тим джерелом, що дає основу для формування кожної дитини як особистості, що знає, розуміє і вміє користуватися тими нормами поведінки що прийняті в кожній окремій соціальній групі. Сім’я на власному прикладі кожного її члена прививає ці бачення норм поведінки дитині для адекватного сприйняття її суспільством.
Другий і не менш важливий фактор формування загальнолюдських національних моральних цінностей на нашій землі сформувався під впливом постійної боротьби нашого народу за незалежність. Історично склалося так, що незалежність наших земель було явищем далеко не постійним, а поняття сучасної незалежної Української держави з’явилося взагалі менше трьох десятиліть тому. І на мою думку, саме цей фактор і став тим каталізатором виникнення в нашого народу відчуття волелюбства. Майже вся наша українська література від часів Шевченка з його боротьбою з шляхтою та москалями до часів Стуса з його десиденством , оспівує Україну як землю вільних людей, що не визнає жодної іншої влади як влади народу.
Не менш важливою цінністю українського народу є любов до власної землі, до її краси та неповторності. Родючість нашої землі стала поштовхом для формування у наших людей поняття працелюбності. Ця тема не одноразово випливає як і у народному фольклорі так і в літературі, а також прислів’ях та легендах.
Сучасні загальнолюдські національні моральні цінності в нашій країні, на мою думку, зазнають неабиякого тиску з боку масової культури що культивується зараз на заході за допомогою телебачення та Інтернету вільно проникає у свідомість нашого молодого покоління. Все це множиться на моральні цінності людей «народжених в Радянському союзі» котрим сказали що ваші моральні цінності радянської епохи були не зовсім правильні, а які правильні їм натомість не сказали.
От і виходить, що зараз покоління «не зовсім правильної моралі» веде тиху війну в домашніх колах з поколінням моралі «а по телевізору так показували» і чим все це закінчиться важко сказати.
Масова культура стирає самобутність кожної нації підсовуючи на місце канонів, що формувалися протягом століть мораль далеко не найвищого ґатунку, що для нашої молодої країни не є добре. Надія тут залишається хіба що на освіту. При правильному розташуванні пріоритетів освіта може заповнити цю прогалину з «соціальним успадкуванням» і дати молодому поколінню можливість засвоїти моральні цінності, а згодом і загальнолюдські національні моральні цінності, що як найповніше будуть підкреслювати і відповідати тій моралі, що віками формувалася на українських землях.
Саме це завдання стоїть перед кожним педагогом – стати тим взірцем моралі, що він буде доносити на кожному уроці своїм учням і на власному прикладі показувати що наш народ вважає справедливим, а що ні, де грань моралі і аморальності, де закінчується добро і починається зло, де забувається слово повага і де потрібно схилити голову перед старшим.
Умови, що нам диктує сьогодення часом йде в розріз з тим до чого ми звикли і робота педагога десять років тому кардинально відрізняється від роботи педагога сьогодення. Але виховання молодого покоління високоморальними особистостями завжди залишається на першому місці кожного українського педагога.