Життя та смерть – це вічні загадки людства, на котрі є багато як відповідей так і запитань, але навіть відповіді не можна вважати, як правильні, тому як вони не ґрунтуються на конкретних матеріальних фактах. До кінця ніхто не розуміє чи є життя після смерті, хто є першими батьками людства та багато інших. Про життя та смерть міркували основоположники й пророки релігій, педагоги, медики, філософи, моралісти, діячі мистецтва та літератури, педагоги і медики і просто кожна людина хоч раз задумувалась над цим вічним питанням, так як воно стосується кожного з нас. За всю історію існування людства, завжди були такі люди котрі намагалися знайти вічне життя і в наш час це є дуже актуальною темою.
Смерть — це припинення життєдіяльності організму и взагалі існування людини як фізичного тіла. Фізичне тіло вказано тут не спроста, а тому, є певні міркування і віра багатьох людей, котрі вірять в те, що душа людини живе вічно і навіть після смерті. Людина мабуть єдина істота на Землі котра усвідомлює, що вона колись помре і навіть приблизно розуміє коли. Я маю на увазі те, що вона розуміє, що більше ста – сто сорока років вона не зможе жити, але є люди котрі також в це і не вірять. Вони намагаються знайти еліксир вічного життя, або молодості.
Найпершою загадкою життя я вважаю питання про появу взагалі людства. Існує дуже багато тверджень про перших людей. Є міркування про «Адама та Єву»,воно ґрунтується на Релігійному підґрунті. Люди вірять в те,що Бог створив Адама, а потім Єву з ребра Адам, и коли Єва спокусила Адама з’їсти заборонений плід з дерева пізнання, Бог вигнав їх з раю і прирік до вічних мук їх покоління та їх самих. Для чоловіка мукою було те, що він мав все життя тяжко працювати, а Єва буде народжувати в муках, і всі їх нащадки будуть грішними від самого народження. Є міркування Дарвіна, що до еволюції людини з одноклітинного організму. Тобто всі живі організми котрі існували і існують зараз є нащадками одних і тих же організмів, тобто першими батьками людей, тварин, мікроорганізмів і всього живого, що існує на нашій планеті. А ми такі різні, тому, що пройшли довгий етап еволюції, котрий був у всіх різним в залежності від способу життя та умовами.
Життя взагалі є поняття до кінця не зрозумілим як для мене, існує багато питань, на котрі немає відповіді, на приклад: навіщо жити, що буде після життя, людство це вічно чи ні і таке інше.
Смерть являється як на мою думку ще більшою загадкою. Кожна людина завала собі питання, чи є життя після смерті, яке воно, чи є воно вічним на відміну від земного життя. Ніхто не знає, що нас чекає після смерті страждання чи насолода…
Протиріччя в цьому плані також є не ординарними і дуже різними. В кожній вірі описується життя після смерті, або ж його відсутність, але прямих доказів цьому не має,так як це не ґрунтується на прямо доведених фактах, або і взагалі це просто чиясь фантазія. Люди бояться смерті, тому, що це щось таке про котре вони взагалі нічого не знають, про життя більш відомо. Епікур боровся зі своїм страхом смерті такими міркуваннями «Привчай себе до мислі, що смерть не має до тебе ніякого відношення…», «Все гарне та дурне заклечається в відчутті, а смерть є обділеною цим відчуттям». І в цьому він вбачав такий смисл, що смерть не має до нас ніякого відношення, робить смертність життя «Усладительной»,не тому, що після цього ми можемо стати безсмертними, а тому, що ці слова віднімають в нас потребу в безсмерті. Трішки ці міркування здаються дивними, але на мій погляд вони мають більш психологічне підґрунтя, а ніж цілком матеріальне.
Глибше обдумавши цю тему, можна зрозуміти, і справді не слід думати про смерть та боятися її – це все природно та є невід’ємною часткою великого коло обігу життя,величезної системи… Ніщо на землі не може бути вічним. Зірки згасають, з віками все змінюється. Навіть наша планета через багато століть повинна буде переродитися, щоб поновити свої ресурси. Загадки завжди повинні оставатися загадками, на багато питань людство не має відповідей, і я вважаю, що і не потрібно цього знати. Життя прекрасне, ним просто потрібно насолоджуватись с повна!!!
