Кожен з нас є невід’ємною частиною суспільства і функціонує в ньому як в єдиному механізмі. Але як здійснюється ця взаємодія між людьми?
Основою взаємодії людей є здатність до комунікації, тобто це спосіб і метод взаємодії індивідів з метою обміну інформацією і подальшим її аналізом.
Людина не може прожити без спілкування. Якщо її помістити на безлюдний острів і залишити наодинці, то рано чи пізно може відбутися своєрідний збій механізму психіки, бо людина майже не може функціонувати відокремлено від соціуму і спілкування з оточуючими.
Можна пригадати Робінзона Крузо, який знайшов собі «друга» в місцевому аборигені, або відомий фільм «Людина швейцарський ніж», коли за принципом Робінзона герой знаходить собі «друга» в обличчі мертвої людини. Тому можна зробити висновок, що спілкування, комунікація-це одна з основ нормального функціонування людини в тому її розумінні як повноцінного механізму.
Ми можемо казати про розвиток комунікативності індивіда, коли спілкування виходить в ієрархії цінностей на провідне місце, це свідчить про необхідність людини в соціальних контактах і як наслідок саморозвиток.
Важливим елементом повноцінної комунікативності є грамотне оволодіння вербальним і невербальними способами комунікації.
Якщо вербальна комунікація є більш-менш зрозумілим поняттям, бо включає правильне оволодіння лексикою, граматикою, фонологічними компонентами, тобто всіма сторонами системи мови та мовлення, то невербальна комунікація являє собою сукупність жестових комбінацій, які в своїй більшості є неусвідомленими.
Це означає, що те, яку позу ми займаємо під час спілкування, які жести використовуємо, наша міміка і зовнішній вигляд в цілому слугують сигналами про нашу налаштованність на процес спілкування, якщо інтуїція підказує, що людині з нами не цікаво, вона не сприймає інформацію, яку ми їй даємо, то це говорить, що насправді наша підсвідомість відмічає не співвідношення між тим, що нам людина видає вербально і тим, що «говорить» її тіло.
Але повертаючись до зовнішньої комунікації зазначу, що людина засвоює її на основі життєвого досвіду, накопичення якого забезпечується різними шляхами: основний з яких через міжособистісне спілкування, також важливим є професійний рівень, загальна еродованість-це визначає основу якісного спілкування.
Виходячи з всього вище зазначеного, можна зробити висновок, що спілкування є невід’ємною частиною нашого життя, забезпечує наше нормальне функціонування між собою та кожного з нас окремо. Дослідження показали, що зовнішні умови формування особистості безпосередньо впливають на рівень її комунікації, так «діти вулиці» є менш соціально адатованими ніж діти, які мали нормальні умови життя.
Як зазначав Ж. Бодріяр: «Ми вже не є частина драми відчуження, ми живемо в екстазі комунікації. І це екстаз знеціненого. Знецінене – це те, що викорінює будь-яке дзеркало, будь-який погляд, будь-який образ. Знецінення призводить до кінця будь-якої репрезентації.
Це знеціненість того, що вже не є таємницею, того, що повністю розчиняється в інформації і комунікації». [1] Він робить висновок, що сучасне спілкування є знеціненим, своєрідною «формою шизофренії», бо її основою є страх, який поглинає все: «абсолютна близькість, тотальна миттєвість речей, відчуття незахищеності, відсутність усамітнення.
Це кінець внутрішнього і інтимного, вип’ялювання і прозорість світу… Він більше не здатен проводити межу свого власного існування, не здатен розігрувати п’єсу самого себе, не здатен творити себе як дзеркало. Відсьогодні він лише чистий екран, центр, який переключається для всіх мереж впливу». [1]
Але в такому випадку чи є рівень комунікації, який здатен підняти людину з «бруду»? Саме тут слід згадати глибинне спілкування, що є найвищими рівнями людського спілкування і їх не можна піддати шаблонним рамкам (за Г. С. Батищевим).
Саме ці рівні забезпечують істинний творчий потенціал. Це прагнення до духовності, вищих форм існування людини і її комунікації, але далеко не кожний наважується на таке, бо по-перше, кожен з нас зосереджений на собі і своїх власних переживаннях, не звертаючи уваги на потреби тих, хто знаходиться поруч, по-друге, далеко не кожен наважиться відкритись цьому ворожому світові, бо ми боїмося… кожен боїться реакції світу, оточуючих на таку відкритість, прагнення до вищого, того, що заховано всередині кожного з нас.
Людина. Яке величне слово, в яке кожен вкладає свій сенс, але, на жаль, людина є істотою обмеженою і беззахисною і не завжди здатна дотримуватися тих високих ідеалів і принципів, які ставить перед нею соціум і вона сама, але навіть не зважаючи на це, за своє коротке життя вона здатна відчути свою унікальність, безсмертя своєї душі і єднання з тим високим, що знаходиться за границями людського життя і розуміння-Всесвітом.
Розглядаючи глибинне спілкування слід зазначити, що воно є неможливим без:
1.Становлення особистості у цьому світі;
2.Готовність до взаємодії з іншими індивідами, взаєморозуміння;
3.«Безумовно-ціннісне відношення до дійсності, тобто світу зокрема»-воно повинно буди домінантним у ієрархії цінностей людини. Це обумовлено особливостями нашого сьогодення;
4.Сприймання людини такою, якою вона є, розуміння її поглядів, сприйняття смаків іншого, навіть якщо вони відмінні від власних;
5.Визнання унікальності кожного індивіда і сприйняття його як гідного собі;
6.Готовність до творчості і сприйняття її як дару, а також готовність до співтворчості;
Це вказує нам на правильний шлях, яким ми повинні йти, щоб побудувати правильні гармонійні стосунки з іншими людьми, щоб наше спілкування було цінним, істинним і глибинним, бо в нашому світі, на сьогоднішній день, слово це не «подія», тобто щось високе і прекрасне, яке має сенс, а просто «засіб» передачі інформації між людьми, сухий і бездушний, який втратив свою пишність, витонченість і смислову унікальність кожної граматичної конструкції.
Люди перестали цінувати те, що їм було дано природою, це стосується і слів, а саме їх значущості для кожного з нас, бо зброєю масового знищення є не ядерні бомби, а інформація, яка складається з послідовності логічно з’єднаних слів. Саме тому люди повинні навчитися цінувати не тільки слова, але й сам процес комунікації як зовнішньої так і глибинної комунікації, яка є вищим виявом комунікативного процесу тим, що знаходиться за граню повсякденності.
Література
1.Бодрияр Ж. Из книги: Система вещей. Экстаз коммуникации [Електронний ресурс]
